Одного дня я прокинувся від дивного галасу на вулиці. Це були крики страху, охання здивування, купа матюків і взагалі відразу було зрозуміло, що відбувається щось важливе. Виглянувши у вікно я побачив, що небо усіяне чимось незрозумілим. Вогні, які з різною швидкістю, по різним траекторіям пронизували небо. Відразу стало зрозуміло, що це космічні ( Read more... )

( Read more... )

Було холодно ступати по плитці. Ми увійшли на кухню ( Read more... )

Фрагмент із моїх влажних фантазій, описаних (я правда не знаю, чи зможу коли небудь дати комусь почитати його повністю, бо моя віра все ж не така сильна, якою я хочу її зобразити ( Read more... )

-          Розкажи мені, за що ти мене любиш ( Read more... )

Знаєте, у людей бувають моменти, коли вони не отримують те, що хочуть. Це завжди проходить боляче і хочеться навіть вигукнути «Чому?», казати «нінініні!», бити по ліжку ногами, плакати чи й ридати. Обов’язково задумуєшся  в такі моменти - чи я заслужив на це? А тоді - а чи заслуговую я узагалі на щастя і щоб щось отримувати ( Read more... )

Я не розумів, що зі мною відбувається, але моя криша їхала прямо таки на очах. Коли я задирав очі угору я вже бачив, як вона поволі з’їжджає. Не так швидко, щоб я втрачав свідомість чи починав качатися по землі і кричати щозімноюнетак?, але достатньо швидко, щоб я починав турбуватися. ГОСПОДИ! Я ставав собі нестерпним. Мої думки, мої дії крутилися ( Read more... )

Одного разу сталося щось дивне. Був вечір, літній теплий вечір, початок липня либонь. Поволі темніло. Я стояв на вулиці, в парку, поряд з групою людей, здається, моїх друзів. І я усвідомив, що знаходжуся не в своєму тілі, а у тілі якоїсь дівчини. Певно знайомої, принаймні в лице. Але з цього ракурсу було важко визначити, в чийому саме тілі ( Read more... )

Сьогодні з френдом їздили на лісову, на гуму. Він шукав собі берсачі, а купив аж цілих ніхуя. Я нічого не шукав, але найшов теплу комфортну сорочку. Дуже теплу. 50 гривень. уууууууууіііііііііііі
Все ж, повертаючись назад, я почув фрагмент розмови дівчат:

"- Он, дивися, Андрій Паламар стоїть. Читала недавно його блог. Ммм, такий хлопець, такий принц ( Read more... )

Не впевнений, що для цього аж треба робити такий мікропост, але нехай. Вигадав я одну історійку, коли заходив в еко-маркет. Якби я знімав фільм....

Протагоніст (візуально - інтелігент, окуляри, пальто, борода, всьо як в людей) заходить в супермаркет. Надовірі холодно, сніг всякий падає, люди падають, тиск падає, вобщім - на місці не стоїмо. ГГ ( ( Read more... )