Оксана Єфіменко
Грудневий вітер гладить небо,
ясно зоріє воно над головою
мирним тихим знаменом,
сонно тріпотить і майоріє,
аж як у темінь раптом зникло
ген до світання.
Ти, зрячий, та й побач,
що вітер той торкне
вогонь,
що дмутиме він із-за спин,
що гнатиме надію уперед,
вперед, вперед, попереду останніх кроків.
Ти, який чує, та й почуй,
чи грім гремить
(
Read more... )