Брунатно-сірий пористий асфальт ( Read more... )

Пошепки ніжно на вушко ( Read more... )

Дощ по шибках печаллю брязкав.

Сни застібнуті ночі ґудзиком.

Заколисуй мене, будь ласка,

Під ноктюрну принишклу музику.

Навпіл тріснутий смутком місяць.

Наполохано краплі-зваблики

У саду буйнолистя місять -

Чути, падають стиглі яблука.

Чути, кроками біля брами

Усамітнено нишком сипле хтось.

Перегукуючись з вітрами,

Серпень медом ( Read more... )

Весна лунка з очима сумовитими ( Read more... )

Закалюжені вулиці. Замурзані багатоповерхівки з дахами набакир. Забризкані взуття і одяг метушливих перехожих. Нічого не бентежило прискіпливий погляд. Та ось крізь брудно-дощавливий туман - дівчина у білосніжному вбранні під зеленою парасолькою. Вона не просто йде, вона випливає, вона ніби з іншого Всесвіту ( Read more... )

Просолена морем, накинувши на плече ( Read more... )

З безвиході під променем розтане ( Read more... )

Коли ти сном ранковим скутий ( Read more... )

Світ потопає в зимну білизну ( Read more... )

***
Раптом і наскрізь дощ.
Велично сягнула сцени.
Ритм парасольних товщ -
Театр в тобі Зелений.
Сильно. Навзрид. Ущент.
Пронизливо-акустично.
Муза злилась з дощем
В екстазі аутентичнім…
Жадібно-спрагло так,
Безпам’ятно і без міри
П’ю надковтками в такт
Зелений театр Земфіри!