Цілунків останніх вірші,
Обіймів останніх агонія,
Здається, сховавшись в вагоні,
Ти не відпускав душі.
Сумує нічний вокзал,
Страждає без тебе місто.
Така апріорно чиста
Сльоза по щоці сповза.
І святістю сподівань
Ковтаю відрізки тиші,
І вірю, що ще напишеш
Усупереч розставань...

В усмішці його віддзеркалення Всесвіту ( Read more... )

Зустрінемось. Десь. Якось ( Read more... )

За мить зима пофарбувала в біле ( Read more... )

Присмак осені на твоїх губах
я цілунком весни зірвала.
Знов дощі. Та спинити їх хіба
не зухвало?
Довгим потягом потрясінь
у очах твоїх полохливих,
мов та згуба, прокралась синь -
знову зливи...
Ти чекаєш на дивний збіг,
і твій усміх такий чудесний!
В тебе в серці розтанув сніг -
знову весни...

Звідкіль таємничість згуби ( Read more... )