Наш сніг
За мить зима пофарбувала в біле
дахи похилі, таці підвіконь.
Хурделиця за вікнами кипіла...
Ми цілувались похапцем, невміло,
шукаючи рятунку у долонь.
Цей дивний сніг, це розмаїття тіней!
Ця білизна твоїх передчуттів!
Неначе бісер, на волоссі іній,
вплітаючись в рясну хвилястість ліній,
від подиху гарячого зомлів.
І добре так, і так багатозначно
від цього снігу. Божевільний сніг!
І так приємно щось для тебе значити,
Зненацька знепритомніти і втрачено
в твої обійми кинутись тісні...
Просніжившись до нитки у жагучій
спонтанності крикливих заметіль
серед м’яких, лапатих білих скупчень,
ми мріяли. І падав сніг беззвучно
до наших ніг негадано звідкіль...
Скуйовдженість на серці і тривога.
Яких ще треба почуттям приправ?!
Твоя щока неголена - волога,
Рука в руці, на двох одна дорога...
Хіба ж не сніг нас знову поєднав?
дахи похилі, таці підвіконь.
Хурделиця за вікнами кипіла...
Ми цілувались похапцем, невміло,
шукаючи рятунку у долонь.
Цей дивний сніг, це розмаїття тіней!
Ця білизна твоїх передчуттів!
Неначе бісер, на волоссі іній,
вплітаючись в рясну хвилястість ліній,
від подиху гарячого зомлів.
І добре так, і так багатозначно
від цього снігу. Божевільний сніг!
І так приємно щось для тебе значити,
Зненацька знепритомніти і втрачено
в твої обійми кинутись тісні...
Просніжившись до нитки у жагучій
спонтанності крикливих заметіль
серед м’яких, лапатих білих скупчень,
ми мріяли. І падав сніг беззвучно
до наших ніг негадано звідкіль...
Скуйовдженість на серці і тривога.
Яких ще треба почуттям приправ?!
Твоя щока неголена - волога,
Рука в руці, на двох одна дорога...
Хіба ж не сніг нас знову поєднав?