Спросоння

[lalotschka]

Коли ти сном ранковим скутий,
я упиватись миттю кожною
і цілувати ніжно в кутик
тебе обожнюю.
Обожнюю твій смак цукровий,
сопіння, сповнене мелодики,
кумедні ялинкові брови
і милі родимки.
А ще сніданки з рук і м’якість
обличчя ліній, в світлій посмішці
пречудні натяки і знаки -
вуста обожню ці.
Хто не навчився серцем мліти,
весну й любов не ототожнював,
тому ніяк не зрозуміти
моїх обожнювань.