Apr 09, 2010 10:28
Весна лунка з очима сумовитими
провулками без поспіху бреде,
спалахує сонцями де-не-де,
струмочками, пташками, травоквітами.
Стікає преостанніми акордами
зима з гілок - розсмиканих волось -
готових перевтілитись ось-ось
в зелені крила, вільними і гордими
тягнутися до неба дивних проблисків.
Під поштовхи бентежних передсердь
прорізується крізь асфальт ледь-ледь
зворушливість блаженно-ніжних пролісків.
вірші