Морський етюд

[lalotschka]

Просолена морем, накинувши на плече
зеленого светра, з якого вже встигла вирости,
ти усміхаєшся. І раптом у кутиках твоїх очей -
миловидні зморшки - я знаю - це знаки щирості.
У паралельному Всесвіті звучить віолончель.

Збивається серця ритм хвилями в повний зріст:
втікаєш, шалена, від стелі-габи навислої.
І в котре для тебе стає парасолькою велетень-міст,
ти стоїш під ним - я знаю - все переосмислюєш.
Вітер зухвало сфальшивив ноти, він - псевдофлейтист.

Зануритись в теплий пісок ногам залюбки,
проціджувати через пальці часи і простори.
Цілуєш мене, шершавість зникає під язиком липким.
Вбігаєш в море. Я милуюсь тобою осторонь.
Відіграли останні акорди плаксиві скрипки.