Здається, я одягла на себе футляр. Щоби ніхто не побачив зайвого, не дізнався зайвого, не почув зайвого... Хто винен у тому? Хто дивиться у моє вікно, доки я сплю, хто є моєю тінню? Хто жбурнув у мене липкий вогкий, пропахлий пліснявою страх "как бы чего не вышло"?

пора з цим покічити...

( Read more... )

Формат.

Власний, чужий, звичний, нестерпний.
Це сталева коробка,  у яку запхано наше життя.
Прокидатися о шостій,
не встигнути милуватсия ранком
робити все нашвидкуруч, робити друкарські помилки в елементарних текстах, робити чиєсь існування нестерпним
легко.
Так само легко, як рахувати птахів, не обходити калюжі, смакувати дешевий пакетований чай...

У  ( Read more... )

На старість мавпочка недобачати стала,
А від людей вона чувала,
Що це ще горе - не біда,
Аби дістати окуляри...
Містом часто сидять лоточники і торгують "чудо-лінійками для малювання", які малюють чудернацькі візерунки, і за формою отворів нагадують шестерні...

( Read more... )

Ненавиджу давати обіцянки!
Ненавиджу, коли мене про це просять: "пообіцяй, що ніколи..."
!
ніяких "ніколи"!
ніяких "обіцяю"!
Я не впевнена у наступній хвилині власного життя, тож як можу щось тобі, їй, вам... обіцяти?
Я цілую холодне скло зачинених дверей чужих сердець. 
Я обіймаю м'яку порожнечу чужих зіниць.
Я забуваю швидкість, з якою колись бігла до...

( Read more... )

Несподіванки. Їх так люблять діти і місцева влада.  Зима прийшла цього року за людським розкладом,  не за власним. Сором'язливо постукавши у двері і зачинені вікна короткочасним снігом, зима стукнула об землю цієї ж ночі морозяним посохом. Дванадцять градусів нижче нуля за шкалою Цельсія. Умить калюжі стали хрумкими, як льодяники, відсутність ( Read more... )

Велетенська кількість інформації тисне на хитку свідомість, змушуючи мозок перетравлювати такий масив, як важку їжу, провокуючи коліки і шлункові розлади, які потім щедро виливаються у простір віртуальності та у середовище "оффлайну".

Тендітні і ніжні матерії спрощуються, звульгаризовуються, стають ніби доступні, відкриті навиворіт так, що стає ( Read more... )

Давні індійці не переймалися життєписом своїх поетів та фіксуванням історичних фактів, тим паче в літературі. Це пов'язано, насамперед із тим, що для них увесь світ - майя, марво, ілюзія! Межа реального і нереального дуже витоншується, а все, що відбувається в даний момент уже колись відбувалося і відбудеться ще нескінченну кількість разів.

( Read more... )

Сивий ранок видався на диво привітним і запашним ( Read more... )

У сонному небі згасає день, затягнутий хмарами осені ( Read more... )