Про Тернопільщину. Частина Шоста. Товсте - Ягільниця
Нас кличе у мандри дорога,
Грає чарівна струна.
В променях сонця ранкових
Ця пісня для тебе луна.
Про Тернопільщину. Частина перша. Любар - Староконстянтинів.
Про Тернопільщину. Частина Друга. Підволочиськ - Скорики - Токи - Хмелиська.
Про Тернопільщину. Частина Третя. Скалат
Про Тернопільщину. Частина четверта. Кровинка-Заліщики
Про Тернопільщину. Частина п'ята. Червоноруд- Джуринський водоспад
Наступною після зупинкою після Джуринського водоспаду була зупинка в селищі Товсте.
Назву поселення дістало від прізвища волинського боярина В’ячеслава Товстого, який служив у засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславовича і отримав ці землі у нагороду.
Не надто романтичне на ім’я Товсте стоїть на річці з образливою назвою (за влучним виразом Блеки) Тупа або й ще гіршим варіантом - Дупа. Саме так ніби-то називали річку за Польщі, а саме місто звалося Тлусте.
Костел святої Анни
Новий храм, збудований у новоготичному стилі висвятили в 1915-му. Цікаво, що того року у Тлустому перебуває штаб так званої Дикої дивізії на чолі з Великим князем Михайлом Романовим.
Над нині замурованим входом ще до 1944-го височіла десь метрів на 25 класичного виду вежа. Її все ще планують відновити - храм після тривалого використання не за призначенням у 2000-му році повернули католицькій громаді.
Майже навпроти - величний греко-католицький собор Архістратига Михаїла.
Дуже красива споруда.
І цей храм збудували на місці давнішого, дерев’яного. Будова розпочалась в 1913-му, а завершилась аж в 1939-му. Добре, що встигли. Бо потім прийшли комуняки.
А в цьому будинку колись розташовувався... бордель :)
Час піджимає, тож вирушаємо далі. В селище Ягільниця.
Взагалі нам обіцяли замок, але прохід туди зараз закритий, тож замок ми спостерігали з низини.
Від збудованої в 1842 році Вознесенської церкви.
Ягільницький замок спорудили за наказом польного коронного гетьмана Станіслава Лянцкоронського в 1630 р. на р. Черкаси в с. Ягільниця. В свій час ця твердиня вважалася однією з найміцніших на Поділлі. Наприклад, війська Б.Хмельницького її взяти так не змогли. Тільки в 1655 р. спільні українсько-московські загони під орудою Бутурліна взяли цю споруду, та й то через зраду в гарнізоні. Під час польсько-турецької війни 1672-1675 рр. замком деякий час розпоряджалися турки. В 1684 р. Тут побував Ян ІІІ Собеський по дорозі назад зі свого походу на Кам’янець. Князі Лянцкоронські використовували замок під резиденцію до початку ХІХ ст. В 1817 р. твердиня стала власністю уряду Австрійської імперії, з дозволу якого там влаштували перебудову під тютюнову фабрику.
В наш час Ягільницький замок знаходиться, як не дивно, не у Ягільниці, а у сусідній Нагірянці. Причина в цьому, що Ягільниці розділи на дві частини по р. Черкаси. Замок височіє над пагорбі над р. Черкаси.
Поряд з Вознесенською церквою знаходиться симпатичний бароковий костел, Успіння Пресвятої Діви Марії.
Зараз костелом опікуються домініканці.
А нас чекає дорога в турі з Романом Маленковим і його Україна Інкогніта
Далі буде ще цікавого. Не перемикайтесь.
Оригінал публікації ось туточки