Про Тернопільщину. Частина Третя. Скалат
Хрустальный замок до небес-
Вокруг него дремучий лес.
Кто в этот замок попадал
Назад дорогу забывал.
Про Тернопільщину. Частина перша. Любар - Староконстянтинів.
Про Тернопільщину. Частина Друга. Підволочиськ - Скорики - Токи - Хмелиська.
Сьогодні я хотів би розказати про позитивний і правильний підхід до історичних пам'яток. Нажаль далеко не всім цікавинкам так щастить, як Скалатському замку.
Скалат - місто в Підволочиському районі Тернопільської області. Перші згадки про Скалат зустрічаються в письмових джерелах, датованих 1564 роком. Власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські, згодом - Тарли, а наприкінці XVIІІ століття - Понятовські гербу “Цьолек”. У 1766 р. права міста на магдебурію були підтверджені грамотою короля Станіслава-Августа Понятовського.
До замку ми добралися лише в сутінках, тож красивих кадрів, нажаль, не буде. Але історію розкажу , звичайно.
Отже, замок у Скалаті. Розташована твердиня у південно-західній частині міста, у заплаві ріки Гнилки. Побудовано його у 1630 р. польским мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під‘їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу оплот міста оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.
Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і поки ще стоять) п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну рольу обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.
Замок постраждав у 1648 та 1651 роках від Хмельниччини: озброєні загони бідноти захопили і зруйнували фортецю.
Під час воєн з турками (1672р.) фортеця була сильно зруйнована та втратила свої оборонні функції. В кінці XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з'являється кам'яна в'їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам'яним рицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку. Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимуровали з цегли і обличкували тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини.
В кінці ХІХ ст. на кошти графа Ростовського архітектор Теодор Талевський відреставрував башти замку в неоготичному стилі.
Палац на момент реставрації перебував в стані руйнації, його перебудували, але в значно скромнішому вигляді. Поруч виросли одноповерхові господарські приміщення.
Інші свідоцтва кажуть, що під час Першої світової замок був зруйнований, але швидко по тому відбудований. Та за кілька десятиліть - нова світова війна і нова руйнація. Палац повністю зникає з землі.
В 60-х рр. ХХ ст. була проведена консервація будівлі. Ще не так давно, кажуть, замок був оточений з усіх боків глибоким ровом з водою. Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині фортечних мурів. До цієї брами вів колись дерев‘яний міст.
План замку наближений до квадрату, чотири абсолютно однакові наріжні башти орієнтовані точно за сторонами світу. У вежах розташовувались стрільниці, що мали чотири яруси. Вежі п‘ятикутні, з високими шатровими покрівлями з червоної черепиці. В 2004 році під час сильної бурі з веж позривало дахівку. На квітень 2005 року черепиця вкривала все що завгодно навколо башт, але не самі башти. В 2007 р. почалася реконструкція - упорядкували територія навколо фортеці, замінено покрівлю на трьох вежах. Зараз в замку проводять облаштувальні роботи, результатом яких буде відтворення середньовічної твердині в її первісному вигляді.
Найдивніше, що гроші не розікрали, видно, що замок таки реставрується, на туристів в містечку не дивляться , як на зачумлених. Тюди розуміють. що туристичний бізнес, це гроші з нічого. Територія замку чиста, є охорона, стіни не розписані, каміння не розібрано. Респект і уважуха місцевій громаді.
Далі наша дорога лежала в сторону Тернополя. Так закінчтвся перший день подорожі ( насправді він пивом закінчився, але не будемо про те). Буде ще. Не перемикайтесь.
За подорож вдячний Україна Інкогніта . Аналогічний тур заплановано на червень. Не пропустіть. Оригінал публікації ось туточки