Про Тернопільщину. Частина п'ята. Червоноруд- Джуринський водоспад
Не йди... Темної ночі
Ми відкриваєм з тобою
Едем навмання...
Сльози твої дівочі
Стали перлинами нового
Світлого дня...
Про Тернопільщину. Частина перша. Любар - Староконстянтинів.
Про Тернопільщину. Частина Друга. Підволочиськ - Скорики - Токи - Хмелиська.
Про Тернопільщину. Частина Третя. Скалат
Про Тернопільщину. Частина четверта. Кровинка-Заліщики
Повільно але впевненно я таки розказую про чудову і пізнавальну подорож Тернопільшиною на початку весни з крутим Романом Маленковим і його Україна Інкогніта .
Краще пізно, ніж сосиска . Тож сьогодні пронаступну після Заліщиків точку. Червоногородським замок і Джуринський водоспад.
Власне я в ціх місцях зустрічав новий рік і писав про це тут і тут . Тож знову переповідати історію цих міст не буду. Просто покажу фоточки. Вони трошки веселіші ніж зимні, а водоспад взагалі не в льоду був)). День тоді був чудовий, пам'ятаю. Вперше в році гуляв вулицею в одній пайці, без куртки.
Заїхали ми з іншого боку, зі сторони села Нирків. Взимку я я сюди прийшов зі сторони Устечка. Тож побачив нові краєвиди.
Роман трохи промахнувся і спустився аж до самої річки Джурин, тож туристи весело дерлися вверх по пагорбу.
Це виявилося позитивом, бо я молодий підірваний довбойоб і поки основна група піднімалася, я встиг вилізти на верх і пофоткати замок без людей.
Впевненний, на табличці написано "дерева", але автор не вимовляє "р".
Дивлячись на залишки цих башт уявляється щось таке епічненьке. Принцеса якась сумує у вікні, шляхтич знизу рубається з татарами, насправді ж реальність була не така ... на фото останній , перед занепадом вигляд Червонорудського замку. 1907 рік.
Коли всі ж добралися до замку і заполонили...кадри я пішов до водоспаду)).
В костел не заходив, сумніваюся, шо там стало краще з зими.. а такі споруди мені до болю шкода...
Водоспад прекрасний. З зими позитиву не зменшилося. Чисто навкого, прибрано. Навіть магнитики продають. Для України і такого доволі віддаленого туристичного місця це дуже круто!
Хоча взимку , закований в лід, він вразив мене більше.
Знову понаприйшли люди. Тож я пішов прогулятися.
В когось дивлячись на дорогу ще виникають питання відносно назви місцевості?
Міні віадук.
Останній погляд на замок.
А, бля, збрехав. Оцей погляд останній.
На сьогодні все. Я спробую пришвидчити вихід постів, бо це я тільки про другий день подорожі роказую, а днів тих було чотири. Цікавого було багато і про все я розкажу. Не перемикайтесь.
ЗІ. Схожа подорож запланована Україна Інкогніта на кінець червня. Я не в курсі, чи є ще місця, але якщо залишились - не втратьте шанс.
Оригінал публікації ось туточки