Про Червоногородський замок
Для тебе я із кришталю, збудую замок
Для тебе я із бурштину,збудую дім.
Під листопадом-зорепаду, світком раннім
Хай повінчає нас удвох небесний грім.
Оцініть красу гри). Немає ні слова про Євробачення.
Я тут розказую про Новий рік, тобто про святкування його мною ( ну і друзями моїми) на Тернопільщині.
Щоб ви були в темі початок розповіді:
Про Устечко
Про костел
Про Джуринський водоспад
Сьогодні розкажу про Червоногородський замок.
Взявши трохи північніше Джуринського водоспаду і пройшовши метрів 200 пи потрапили до воріт Дитячого табору "Ромашка".
Пройти через територію табору можна без проблем, не бійтеся відкривати фірточку. Судячи з герлянд у вікнах, не дивлячись на зиму в будиночках хтось був ( охорона, мабуть),але до нас так ніхто і не вийшов.
Табір "Ромашка" - такий чудовий приклад радянського літнього "концтабору" для піонерів)).
Пейзажі , правда, тут неймовірні...
Пройшовши територією "Ромашки" зправа можна побачити залишки ( які правда непогано збереглися) костелу святого Станіслава.
Але звичайно ж всю увагу забирає Замок. Туди ми і відправилися спочатку.
Історія Червоногородського замку давня і дуже цікава:
У 1434 році Червоногород отримує статус королівського міста, а згодом - магдебурзьке право. У цей період в місті розвиваються торгівля та ремесла, повертаються домініканці. На початку ХVІІ століття Даниловичі, які володіли навколишніми землями, зводять на місці дерев’яної фортеці укріплений валами замок. У 1615 році поряд із замком зводиться костел, збудований на кошти подружжя Лісецьких.
У 1621-1672 роках Червоногород разом з навколишніми землями перебував під владою Османської імперії. Місто занепало, і до моменту закінчення османської окупації Червоногород був лише невеликим селищем.
До першого поділу Польщі в 1771 році замок був центром Червоногродського повіту - одного з трьох повітів Подільського воєводства. Після поділу Польщі місто відійшло до Австрії, втратило значення і стало відноситися до Заліщицького повіту Тернопільського воєводства. У 1778 році Червоногород переходить у володіння князя Кароля Понінського, який купує його в уряду Австрії і зводить розкішний замок-палац за проектом архітектора Юліана Захаровича на залишках напівзруйнованого замку. Син Кароля Понінського, Каліст Понінський продовжує будівництво палацу, перебудовує вцілілі замкові вежі, при цьому залишки старого замку розбирають дощенту. Каліст на місці старих веж звів нові вищі, круглої форми в ренесансному стилі. Проект замку розробив львівський архітектор Юліан Захаревич. Ці дві вежі збереглися донині.
Пару років тому одна з двох веж, нажаль, наполовину обновилася.
Декор та зубці круглих веж замку виготовляли у Львові, звідки їх і привезли на підводах. В одній із веж облаштовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій вежі східці на другий та третій поверхи облаштовані всередині стіни. У другій вежі сходи розмістилися на внутрішній стіні споруди. Подекуди ще збереглися дерев’яні фрагменти цих сходів. Навколо нового замку-палацу розбивається парк в італійському стилі, прикрашений фонтанами і клумбами.
Для сімейної усипальниці Понінських Гелена Понінський замовляє скульптуру у знаменитого скульптора Бертеля Торвальдсена на знак пам’яті про загиблих дітей. Через сім років майстер закінчує роботу. Робота унікальна. Зараз той надгробок перебуває у Львівській картинній галереї. Сам же мавзолей перетворився на руїну.
У 1846 році Гелена Понінський відкриває у Червоногороді монастир сестер Милосердя, які виховували сиріт та опікали хворих. У 1880 році «Словник географічний Королівства Польського» описує Червоногород як місто з населенням в 465 осіб, в місті була греко-католицька парафія, діяв водяний млин.
На межі ХІХ і ХХ століть місто переходить у володіння княгині Марії Любомирської, яка і стала останньою власницею Червоногорода. Тоді замок ще вважали однією з найкрасивіших садиб Польщі, але під час обох світових воєн палац зазнавав руйнувань і не відновлювався.
Після війни місто не відновлювалося й зникло з географічних карт.
У другій половині XX століття за наказом голови колгоспу села Ниркова, розташованого поблизу руїн Червоногорода, палац частково розібрали на матеріали для будівництва свиноферми (!!!). У 1970-х роках поблизу руїн Червоногороду було побудовано дитячий табір «Ромашка». У 2003 році неподалік почалося будівництво монастиря, що належить Українській автокефальній православній церкві.
Почало відчутно холодати , коньяк і чай закінчувався шаленими темпами, до того ж почало сутеніти. Довелося відправлятися назад в Устечко. НАостанок хмари, які цілий день висіли на небі розступилися на кілька хвилин надаючи змогу зробити красиві фотки одного з наймальовничіших замків України.
На шляху назад таки зайшли всередину костелу.
На диво, костел зберігся набагато краще Замку. Навіть трошки розпису залишилося.
Виглядає це , звичайно, закинуто і печально. На зимових фотокартках особливо, але є і хороші новини. Тиждень тому інтернетом прокотися новина, що у відновлення Червоногородського замку і костелу св. Станіслава поляки збираються інвестувати 10 мільйонів даксів. Їх можна зрозуміти . Місто дуже круте для розвитку туристичного бізнесу. Замок, костел, неймовірні пейзажі, поряд найбільший рівнинний водоспад України, трошки далі мальовниче джерело і культове для віруючих св . Анни. Зроби інфраструктуру і стрижи бабло... нажаль цього не розцміють в нашій державі.
Ну а ми вирушили до згаданого вже джерела св. Анни. В льоду воно виглядає круто, але про то наступного разу. Не перемикайтеся. Буде цікаво.
Оригінал публікації ось туточки