Любити світ таким, яким він є. Навіть за такої погоди...

Можна сказати, що сьогодні я виспалась, незважаючи на недоспані години вночі... Приємно розплющувати очі і бачити, що за вікном так само світить сонце і все ще зеленіє листячко. Осінь підкралася непомітно й іноді приємно не помічати цього, не рахувати днів, не озиратися назад і не розуміти, в якій порі року живеш. Так ніби трішки загубитися, але ( Read more... )

Життя зависло між весною і золотою осінню. Воно, ніби еквілібрист, маневрує похитуючись на ледь помітному волоску бабиного літа. І так не хочеться, щоб цей волосок обривався... Нехай би перетворився спочатку на сніжинку, а потім на цвіт вишні, а ще потім на кульбабку... І так довго-довго. Але нам не дано наперед знати задуми Великого Режисера. Тож ( Read more... )

Ги. Прикольно. Хотілось би познайомитися нарешті з тим прекрасним незнайомцем...

Картина, которая лучше всего вас описывает

Рой Лихтенштейн - Девушка с лентой в волосах

( Read more... )

Є чимало людей, яких дощ за вікном надихає. Мене він надихав перших кілька хвилин, особливо раділа за грядки на городі, які дуже потребували дощу. Все. Більше він мені не подобається. В хаті холодно і сиро. Мерзну в ноги і руки. Без грілки взагалі неможливо заснути. Працездатність - на нульовій позначці. Настрій - відсутній. Таке враження, що я ( Read more... )

Закладаю пальці навхрест і активно посилаю меседжі дорогому Світотворцеві - дуже хочу в Карпати. Де гори довкола, де ялинки кажуть "доброго ранку" і шепочуть "добраніч", де достигає ожина, а під деревами принишкли грибочки. Хочу полежати в траві і послухати сюркоників. Де натягнутий гамак між двома велетенськими смереками, а з затишної садиби пахне ( Read more... )

За вікном дуже гарна веселка (негарними вони ж не бувають), але не можу її зазнимкувати, бо фотоапарат все ще зламаний... Кажуть, коли на небі одразу дві веселки, то треба загадувати бажання - обо'язково збудуться!
***
Дуже хочеться пригод, але розумію, що фізично не маю сил, щоб їх для себе придумати і втілити. Сьогодні навіть поїздка до міста ( Read more... )

...і не могти дати собі з цим відчуттям злості ради, аж поки не прийшло банальне усвідомлення того, що я все одно не можу змінити того, чого не можу. І все. І злість як рукою зняло.
І небо знову стало блакитне, і знову чути щебіт пташок, і задирикувато скачуть білочки деревами...
Довкола стільки прекрасних речей, на які варто дивитися, які варто чути ( Read more... )

О сьомій ранку мені не спалося, вийшла на балкон, а за ним - неймовірно гарно стелився вранішній туманець, такий легкий і срібний, з легким погойдуванням, у ньому переливалися сонячні промінці і хотілося зачерпнути ттого дзвінкого туманцю в долоню і огорнути всю себе ним... Але він дуже швидко танув... 
А тепер спека стоїть неймовірна, нічим дихати ( Read more... )