Життя зависло між весною і золотою осінню. Воно, ніби еквілібрист, маневрує похитуючись на ледь помітному волоску бабиного літа. І так не хочеться, щоб цей волосок обривався... Нехай би перетворився спочатку на сніжинку, а потім на цвіт вишні, а ще потім на кульбабку... І так довго-довго. Але нам не дано наперед знати задуми Великого Режисера. Тож ( Read more... )

А, може, і не дуже інша, але погляди на життя таки змінилися. Я почала по-новому дивитися на багато речей, інакше сприймаю жарти, з яких раніше реготала, переоцінила певні життєві цінності і змінила ставлення до деяких людей. Інакше й бути не могло. Я знала, що хвороби змінюють людей, от і переконалася в цьому на власній шкірі.
Мама завжди казала, ( Read more... )

Весна цього року якась надто жорстока для мене. Вона принесла стільки болю. Фізичного. Здається, що все, що я люблю, відходить на другий-третій план, всі, кого я люблю, стають байдужими. Суцільна апатія ( Read more... )

Як шкода, що не всі сни збуваються, а щастя таке короткотривале... Хоча, мабуть, якби воно тривало довго, ми б його не цінували... Солодкий серпанок минає, очі розплющуються на все, що відбувається довкола, - і все стає на свої місця... Або перевертається з ніг на голову. Це вже з якого боку дивитися на ті події, що відбуваються... А події, як на ( Read more... )

Дякую, Світотворче, за те, що посилаєш іноді сни, які збуваються! Що не даєш зневіритися, а підтримуєш і надію даєш тими снами... Дякую за те, що про мене згадують ті, що колись забули. Що повертаються в моє життя ті, що колись з нього зникли. Нехай ніколи більше про мене не забувають і ніколи більше не зникають з мого горизонту!

( Read more... )

Минулий тиждень був важкий. Емоційно і психологічно. Кудись поділося відчуття комфорту, затишку, радості... Тож цього понеділка я вирішила знову почати занотовувати те, що приносить радість. Щоб серед метушні робочої і просто життєвої повертатися до тих дрібничок, які, на перший погляд, не помітні, яким не надаємо великого значення, бо вони стали ( Read more... )

 Цікаво, якщо в мене настрій фігово-хрєновий і взагалі... І я ще й куплю собі парасолю, щоб підвищити той настрій, за 95 гривень (бо ж все одно падає дощ)... Це буде виправдано чи як? Чи завтра настрій від того ще більше погіршиться...

Біль душі і серця в мене забарвлений у фіолетовий колір, а фізичний біль, який спричиняє відсутність "його", - має червоний колір, колір вогню, багрянець, що спопеляє...
Голова болить яскравими помаранчевими спалахами. Шлунок болить темно-коричневим...
А коли зовсім зле і нестерпно - все стає сірим і безбарвним!

Новий рік... Сміх крізь сльози, щоб ніхто не ображався на те, що я "кисну" і вічно всім незадоволена... Свято, яке до мене так і не прийшло, не приїхало і навіть не задзвонило. Свято, яке сказало, що не забуде про мене, святкує з друзями вдома...
НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ!!! НЕНАВИДЖУ

Сама собі винна - нічого зв’язуватися з тими, хто не хоче приділяти мені час і увагу...