-
як я з Льовою колонку ремонтували
Іду я через меморіял і вже геть підходжу до цивілізації, коли раптом чую: "допоможіть мені, будь ласка, відремонтувати колонку". Дивлюся і бачу хлопчика років-я-не-вмію-визначати-може-десь-десять, навколо калюжа, що вже перетворюється на трав'яне болото і колонка, в напіврозібраному стані.
( Read more... ) -
NO фальш
Я не люблю ідею нейролінгвістичного програмування. Негоже це, шоб людей можна було програмувати, нехай цим займається бог, або, хоча б мама. Але багато з НЛП підручників рясніють гарними порадами, успадкованими з часів римської риторики, чи ще далі. Одна з таких - не буває помилок, є лише уроки. І правда, коли раптом набратися сили пробачити собі ( Read more... ) -
відчуття літа
В одному фільмі є пісня. Дівчина, якій дуже пощастило, пояснює решті здивованого світу, чим заслужила такий успіх. Виправдовуючись, визнає, що не найрозумніша і не найгарніша серед усіх, та впевнена лиш в одному - ніхто не відчуває цю мить так сильно і точно, як вона.
Трапляється, світ навколо перестає бути тлом, люди фігурами, а вчинки - ( Read more... ) -
з вікна машини
Точно є момент, коли небо ще саме не знає, буде гроза чи ні. Коли хмарам іще вдосталь місця, коли їх вогке травневе призначення лиш проступає сірим туманом у раніше прозорому повітрі. І тоді, навіть якщо їдеш дорогою повною, з автівками і підводами, крізь села й міста, поміж лісовими клаптями, стійлами вантажівок величезних і аж надто прибраних у ( Read more... ) -
перемога
там де була війна - не буває перемоги влади, там лишається подвиг народу у якого не було вибору ( Read more... ) -
єдність
Зразок неканонічного))) критичного дискурс-аналізу, шановне студентство.
50% натовпу, що слухає передвиборчу промову кандидата у президенти, - насправді лиш чекає на концерт, що їй слідуватиме) це такий собі класичний підхід)))) 20% - як моя мама - просто проходили повз і тому, у відповідь на питання - то шо ж ти, мам, думаєш про виступ Порошенка?, ( Read more... ) -
Як я переживала за чашечку кави
Сьогодні вперше в житті я переживала за чашечку кави. Посеред світла й пустих столів офіціант із офіціанткою, обтяжені, вочевидь, у позаресторанному житті ще й особистісними стосунками, ніяк не могли пробачити один одному щось) І та маленька lavazza спочатку тряслася і хлюпала на таці, потому кілька разів підіймалася й спускалася сходами у її руках ( Read more... ) -
О, спорт, ти - мир))))!!!
Перед контрольною, класі в пятому, тато розповів мені історію. На тонучому кораблі, а чи в шахті, яку засипало, є закон. Коли хтось перший починає панікувати - його можуть і вбити, аби епідемія переляку не розповсюдилася й не заважала рятуватися решті. Я відразу уявила усю недолугість ситуації - корабель іде на дно якогось холодного північного моря ( Read more... ) -
Чому війна не входить у мої плани.
Декілька років тому я перестала боятися людей. І мова тут не про публічні виступи, освідчення в коханні, здачу екзаменів, кредити чи суперечки з водіями. А по справжньому. Чого боятися? Адже усі ми до страшного однакові й причина цьому проста - наше тіло.
Від браку повітря вертиться в голові, на холоді хочеться спати, голодний ніколи не буде ( Read more... )