О, спорт, ти - мир))))!!!
Перед контрольною, класі в пятому, тато розповів мені історію. На тонучому кораблі, а чи в шахті, яку засипало, є закон. Коли хтось перший починає панікувати - його можуть і вбити, аби епідемія переляку не розповсюдилася й не заважала рятуватися решті. Я відразу уявила усю недолугість ситуації - корабель іде на дно якогось холодного північного моря, зі мною, застреленою, в трюмі, поки всі інші пасажири на рятувальних човнах підіймаються на борти великих і теплих лайнерів, що встигли вчасно підійдити. Коротше, на контрольній я не панікувала, та й зараз намагаюся теж. Бо як би там не було, а простежити усі причинно-наслідкові звязки украй важко. І от вам ілюстрація, розважального характеру)
В дворі у мене є друг. Йому років під 90 і як тільки виходить сонце - виходить і він) Куди ти, Аня? - питає сьогодні. В парк, бігати, - кажу я. Значить точно буде війна, - зітхає, докормлюючи уже й так пекормленого голуба.
Як мій друг))), він точно знає, шо я: а) ніколи раніше не бігала; б) маю мало вільного часу, а вчора взагалі скаржилася, шо спала лиш 4 години; в) від нього ж чула багато історій про маніяків у парку. Висновок - раз я взялася за посилену фізичну підготовку - точно буде війна)))) І ніколи в житті він не повірить, шо в такий час, я, дівчина свідома, просто бігла сфотографувати перші маргаритки й свої жовті кросівки))))
Не весь той дим, що в небі, - від збитих винщувачів, дуже навіть ймовірно - поганий керосин, не кожен хто йде берегом в формі - солдат, дуже навіть ймовірно - йде чоловік на рибалку. Давайте не будемо панікувати. Це не значить закривати очі, радше уважно стежити і не боятися. Відсутність страху в суперника іноді зупиняє нападника)
І головне, бігаю я виключно в мирних цілях)))
