У мене карта, спальник та маленький рюкзак. І жодних дат, термінів, напрямків, зобов*язань. Це як розкинути руки та розчинитись у світі: вільна. Медитація, нірвана, космос і всьо такоє прочєє.
Коли виходиш на трасу після річної перерви - страшно (тільки тсс, бо автостопщик не має зізнаватись у власних страхах). Ти стаєш обличчям до машин, а рука
(
Read more... )