Сходила на лекцію веганів (вони у нас в місті останнім часом активізувались). Слухайте, це таааакий кайф! Їх багато, і вони Розуміють ( Read more... )

Явас каже, що зрідка треба дивитись навіть Петросяна, щоб виплеснути всяке лайно і зрозуміти, як добре, що вам з його ЦА не по дорозі ( Read more... )

Я десь ВКонтактіку прочитала вумну штуку. Про те, що людей, які хамлять в маршрутках та сваряться в магазинах і.т.п. можна тільки пожаліти. Бо щасливі люди таким не займаються. Щасливим людям це просто не приносить заводолення ( Read more... )

Лекції з мистецтва в ЯГалереї - це чудова можливість зазирнути за межі свого плєдіка. Це плюс, і він же мінус. Ну бо створюєш собі зону комфорту, устаканюєшся у власному способі мислення, домовляєшся з собою - а тут тебе витягують в іншу площину сприйняття, ніби у інший вимір, тикають носом та демонструють: може бути інакше. Радикально інакше, ( Read more... )

За останній тиждень, присвячений самізнаєтеякій акції, я начиталась на свою адресу (та вегетаріанців в цілому) такого бруду, лайна, матюків, принижень та грубостей, скільки не чула вже давно.

панове, і хто з нас агресор?

моя мета - хоча б мінімально захистити тих, хто самі захиститись не в змозі.
а ваша?
задовольнити смакові рецептори? 
посмердіти в ( Read more... )

мова йде про цю акцію, хто не в курсі
Коли дієш від усього серця, планета активізується та допомагає :)

На зло всім скептикам, мояхатаскрайникам, нафігнада-людям, байдужим та тролям, знаходяться знайомі, та знайомі знайомих, та просто випадково знайдені єдинодумці, які дзвонять-пишуть, підтримують та допомагають.

Несподівано кльово на розсилку ( Read more... )

Мій внутрішній опозиціонер в жорстокій боротьбі з моїм внутрішнім реолюціонером виграє підчисту ( Read more... )

Ведь смысл не в том, чтоб найти плечо, хоть чье-то, как мы у Бога клянчим; съедать за каждым бизнес-ланчем солянку или суп-харчо, ковать покуда горячо и отвечать «не ваше дело» на вражеское «ну ты чо ( Read more... )

А ще у Львові є місце, де лежить відірваний шмат мого серця. Туди страшно ходити, бо ноги підкошуються. Але й так само тягне. Повільно пройтись, потриматись за ручку під*їзду, зайти в знайомі магазини...
Перед тим, як винаходити елексир безсмертя, людство має вигадати пристрій для стирання пам*яті.


( Read more... )

У мене карта, спальник та маленький рюкзак. І жодних дат, термінів, напрямків, зобов*язань. Це як розкинути руки та розчинитись у світі: вільна. Медитація, нірвана, космос і всьо такоє прочєє.

Коли виходиш на трасу після річної перерви - страшно (тільки тсс, бо автостопщик не має зізнаватись у власних страхах). Ти стаєш обличчям до машин, а рука ( Read more... )