пояснювальна записка (с)
Явас каже, що зрідка треба дивитись навіть Петросяна, щоб виплеснути всяке лайно і зрозуміти, як добре, що вам з його ЦА не по дорозі )
Саме тому.
Коли позбавляєшся чогось хрєнового, треба зрідка озиратись назад, щоб зберегти контраст, щоб більше цінувати відсутність хєрні і присутність сьогодення_без_хєрні.
Ось тому.
Колишні наркомани мають тримати в голові ломку і ад, щоб не взятись за шприц. Колишні алкоголіки мають згадувати бруд, безгрошів*я, похмілля та жесть, щоб не схопити пляшку. Той, хто вибрався з самого низу, має пам*ятати про безодню, щоб продовжуватись дертись на гору.
Тому!
Я люблю слідкувати за своїм гіпотетичним майбутнім. Отримувати свою "дозу Петросяна". Відсувати кришку люка, зазирати вниз і споглядати, як могло бути, і як (на щастя-щастя-щастя не стало). А потім закривати люк, набирати в легені повітря і радіти тому, як є.
І немає сенсу ні про що шкодувати, навіть про дно. Ніколи немає сенсу ні про що шкодувати. Бо якби не було дна - нікуди було б озиратись. І видихати з полегшенням.
Саме тому.
Коли позбавляєшся чогось хрєнового, треба зрідка озиратись назад, щоб зберегти контраст, щоб більше цінувати відсутність хєрні і присутність сьогодення_без_хєрні.
Ось тому.
Колишні наркомани мають тримати в голові ломку і ад, щоб не взятись за шприц. Колишні алкоголіки мають згадувати бруд, безгрошів*я, похмілля та жесть, щоб не схопити пляшку. Той, хто вибрався з самого низу, має пам*ятати про безодню, щоб продовжуватись дертись на гору.
Тому!
Я люблю слідкувати за своїм гіпотетичним майбутнім. Отримувати свою "дозу Петросяна". Відсувати кришку люка, зазирати вниз і споглядати, як могло бути, і як (на щастя-щастя-щастя не стало). А потім закривати люк, набирати в легені повітря і радіти тому, як є.
І немає сенсу ні про що шкодувати, навіть про дно. Ніколи немає сенсу ні про що шкодувати. Бо якби не було дна - нікуди було б озиратись. І видихати з полегшенням.