У мене карта, спальник та маленький рюкзак. І жодних дат, термінів, напрямків, зобов*язань. Це як розкинути руки та розчинитись у світі: вільна. Медитація, нірвана, космос і всьо такоє прочєє.
Коли виходиш на трасу після річної перерви - страшно (тільки тсс, бо автостопщик не має зізнаватись у власних страхах). Ти стаєш обличчям до машин, а рука тупо не підіймається ))) А потім перша автівка, перший водій - і весь світ належить тобі. Це неймовірно, це треба відчути, ви мусите це відчути!
А ще на мене ведуться фури. Я їх недолюблюю, бо вони повільні, і навіть не намагаюсь стопити - а вони все рівно зупиняються, не треба навіть піднімати руку. Тож від Дніпра до Києва було три автівки (дві з них фури), 8 годин та суцільне щастя. щастящасятщастящастя
І навіть ненависний Київ був сьогодні затишним та гостинним. Май дей мейд
aranrut ,
kopedz ,
tour_de_segur та
_yoko_ Я в захваті, що у мене такі прекрасні френди!
А завтра на мене чекають ще 500 стопних кілометрів )))
Лююююддиии!!!! Не бійтесь жити!!!! Це кльово!!!!!!