3. Нардаран. Найбільш релігійне селище Азербайджана
- А є в Азербайджані місця, де живуть ортодоксальні мусульмани? - спитали ми у Андрія в один з вечорів.
- Є, але туди краще не суватись, - каже. - Там люди дуже агресивні, можуть вбити. Навіть сфотографувати нічого не дозволять. Ну, хіба що здалеку, обережно. І жінки там безправні. Нє, краще не їдьте.
- Їдемо завтра ж! - вирішили ми і почали гуглити, як дістатись до Нардарана.
Виявилось, що селище знаходиться в 25 кілометрах від Баку. Купили мені у переході хіджаб (правда, веселенький, кольоровий, з якимись звірюшками) та рушили стопом, подивитись на ортодоксальних мусульман.
Дорогою всі водії відверто дивувались, що ми забули в Нардарані. Зазвичай туристи туди не їздять. "Мечеть хочемо подивитись", - придумали ми відмазку.
пару фоток дорогою
Останній водій довіз нас прямо до мечеті. Тільки дістаю фотоапарат, як бачу: підзиває місцева жіночка, що сидить в маленькій будівлі біля входу. "Ну все, - думаю, - щас познайомимось з агресивними ортодоксальними мусульманами, напевно почне вимагати, щоб сховала фотік".
- Вы откуда? - питає.
- Украина.
- Добро пожаловать! Наденьте вот это... - і протягує мені чадру.
З-під неї правда виглядали рукава рожевої куртки, але це нічого )
Прямо біля мечеті - великий мусульманський цвинтар. Найбільше нас здивувала наявність фотографій на могилах. По-перше, на турецьких мусульманських цвинтарях я раніше не бачила жодної фотки, а по-друге, ортодоксальним мусульманам, наскільки я знаю, взагалі заборонено фотографуватись.
Ну ок.
це теж могила
Мечеть в Нардарані величезна. Особливо врахочуючи, що в селищі живе лише 8,5 тисяч людей.
нардаранський лук )
На виході з території мечеті чадру я віддала назад, і по самому селищу ходила вже в купленому раніше хіджабі. Правда, ми там зустріли декілька жінок зовсім з відкритим волоссям.
місцева мода )))
Кажуть, чоловіки тут не сідають за один стіл з жінками. Такі собі трушні мусульмани.
Фотографували ми скрізь абсолютно вільно. Ніхто не мав нічого проти.
На стінах кожного будинку в Нардарані - цитати з Корану та всякі заклики.
Дуже зацікавило, які там всередині комп'ютери, але зайти не наважились ))))
Свіжозірвана з дерева дитина граната. Виявилась смачною )
Після того, як я зробила попередню фотографію, з будівлі вийшов місцевий чоловік і жестами покликав нас підійти.
Я вже сподівалась нарешті побачити проанонсовану мусульманську агресію. А ні. Чоловік лише поцікавився, звідки ми.
"А давайте мы сейчас поедем ко мне домой - я вас угощу, чем смогу? Мы тут очень уважаем гостей! Кстати, меня зовут Гамлет", - каже.
"Простите, но у нас очень мало времени", - чемно відмовились.
"А, ну жаль. Нужна какая-то помощь от меня?", - питає.
"Нет, все хорошо".
"Ну хорошо, тогда удачи. Приезжайте еще!".
"Треба було погодитись на запрошення, - сказав Ед, коли ми трохи відійшли, - Подивилися б, як живуть нардаранці". "Дійсно, дарма відмовились", - погоджуюсь.
Нарадаран - напевно єдиний населений пункт в Азербайджані, де немає жодного портрета Алієва. Нінішню владу тут не люблять, бо вона світська. Нардаранці мріють, щоб Азербайджан став релігійною країною і чадру носили всі жінки. Тому періодично влаштовують бунти з закликами повалення режиму. Проте 8 тисяч мешканців - малувато, щоб змінити устрій в усьому Азербайджані.
Зверніть увагу: меч з кров*ю.
Погуляли трохи і поїхали до Баку на автобусі. Проїзд коштує 3 гривні =)
А по приїзду в Баку нарешті натрапили на кафешку з місцевою кухнею та біль-менш адекватними цінами. Ситний обід обійшовся в 90 гривень на двох.
Це - чечевичий суп.
моя вегетаріанська страва )
а це наивається "лахмачун"
***
Весь звіт з цієї подорожі:
1. Азербайджан. Стара частина міста Баку.
2. Баку сучасний
3. Нардаран. Найбільш релігійне селище Азербайджана
4. Храм вогнепоклонників Атешгях та дорога з Баку до Тбілісі
5. Вірменія. Єреван.
6. Передмістя Єревана. Ечміадзін та Звартноц
7. Передмістя Єревана. Гегард та Гарні.
8. Неймовірна дорога на Карабах. Найдовша канатка, монастирі, гори
9. Нагорний Карабах: Степанакерт, Шуши та повернення додому.
- Є, але туди краще не суватись, - каже. - Там люди дуже агресивні, можуть вбити. Навіть сфотографувати нічого не дозволять. Ну, хіба що здалеку, обережно. І жінки там безправні. Нє, краще не їдьте.
- Їдемо завтра ж! - вирішили ми і почали гуглити, як дістатись до Нардарана.
Виявилось, що селище знаходиться в 25 кілометрах від Баку. Купили мені у переході хіджаб (правда, веселенький, кольоровий, з якимись звірюшками) та рушили стопом, подивитись на ортодоксальних мусульман.
Дорогою всі водії відверто дивувались, що ми забули в Нардарані. Зазвичай туристи туди не їздять. "Мечеть хочемо подивитись", - придумали ми відмазку.
пару фоток дорогою
Останній водій довіз нас прямо до мечеті. Тільки дістаю фотоапарат, як бачу: підзиває місцева жіночка, що сидить в маленькій будівлі біля входу. "Ну все, - думаю, - щас познайомимось з агресивними ортодоксальними мусульманами, напевно почне вимагати, щоб сховала фотік".
- Вы откуда? - питає.
- Украина.
- Добро пожаловать! Наденьте вот это... - і протягує мені чадру.
З-під неї правда виглядали рукава рожевої куртки, але це нічого )
Прямо біля мечеті - великий мусульманський цвинтар. Найбільше нас здивувала наявність фотографій на могилах. По-перше, на турецьких мусульманських цвинтарях я раніше не бачила жодної фотки, а по-друге, ортодоксальним мусульманам, наскільки я знаю, взагалі заборонено фотографуватись.
Ну ок.
це теж могила
Мечеть в Нардарані величезна. Особливо врахочуючи, що в селищі живе лише 8,5 тисяч людей.
нардаранський лук )
На виході з території мечеті чадру я віддала назад, і по самому селищу ходила вже в купленому раніше хіджабі. Правда, ми там зустріли декілька жінок зовсім з відкритим волоссям.
місцева мода )))
Кажуть, чоловіки тут не сідають за один стіл з жінками. Такі собі трушні мусульмани.
Фотографували ми скрізь абсолютно вільно. Ніхто не мав нічого проти.
На стінах кожного будинку в Нардарані - цитати з Корану та всякі заклики.
Дуже зацікавило, які там всередині комп'ютери, але зайти не наважились ))))
Свіжозірвана з дерева дитина граната. Виявилась смачною )
Після того, як я зробила попередню фотографію, з будівлі вийшов місцевий чоловік і жестами покликав нас підійти.
Я вже сподівалась нарешті побачити проанонсовану мусульманську агресію. А ні. Чоловік лише поцікавився, звідки ми.
"А давайте мы сейчас поедем ко мне домой - я вас угощу, чем смогу? Мы тут очень уважаем гостей! Кстати, меня зовут Гамлет", - каже.
"Простите, но у нас очень мало времени", - чемно відмовились.
"А, ну жаль. Нужна какая-то помощь от меня?", - питає.
"Нет, все хорошо".
"Ну хорошо, тогда удачи. Приезжайте еще!".
"Треба було погодитись на запрошення, - сказав Ед, коли ми трохи відійшли, - Подивилися б, як живуть нардаранці". "Дійсно, дарма відмовились", - погоджуюсь.
Нарадаран - напевно єдиний населений пункт в Азербайджані, де немає жодного портрета Алієва. Нінішню владу тут не люблять, бо вона світська. Нардаранці мріють, щоб Азербайджан став релігійною країною і чадру носили всі жінки. Тому періодично влаштовують бунти з закликами повалення режиму. Проте 8 тисяч мешканців - малувато, щоб змінити устрій в усьому Азербайджані.
Зверніть увагу: меч з кров*ю.
Погуляли трохи і поїхали до Баку на автобусі. Проїзд коштує 3 гривні =)
А по приїзду в Баку нарешті натрапили на кафешку з місцевою кухнею та біль-менш адекватними цінами. Ситний обід обійшовся в 90 гривень на двох.
Це - чечевичий суп.
моя вегетаріанська страва )
а це наивається "лахмачун"
***
Весь звіт з цієї подорожі:
1. Азербайджан. Стара частина міста Баку.
2. Баку сучасний
3. Нардаран. Найбільш релігійне селище Азербайджана
4. Храм вогнепоклонників Атешгях та дорога з Баку до Тбілісі
5. Вірменія. Єреван.
6. Передмістя Єревана. Ечміадзін та Звартноц
7. Передмістя Єревана. Гегард та Гарні.
8. Неймовірна дорога на Карабах. Найдовша канатка, монастирі, гори
9. Нагорний Карабах: Степанакерт, Шуши та повернення додому.