4. Храм вогнепоклонників Атешгях та дорога з Баку до Тбілісі
З усіх двох тижнів нашої подорожі тільки в один день не пощастило з погодою. Коли ми приїхали в Баку, там було спекотно в футболках. Наступного дня вийшли з дому - холодно в куртках.
В планах було відвідати Гобустан та його вулкани. Але сурове азербайджанське метро (в якому аж дві гілки, але логіка відсутня абсолютно), а також дезінформація в інтернеті не дозволили туди дістатись. Ми півдня покатались різними видами транспорта, попсіхували, померзли і відправились у Атешгях - храм вогнепоклонників. Знаходиться він недалеко від міста, тож забили на стоп і поїхали на маршрутці.
Дорогу до храму видно з траси. Це - такий-собі імпровізований вхід.
Вхід на територію храму коштує 2 маната (20 гривень) з людини. І ще стільки ж - за фотографування.
В цьому храмі в різні часи молились зороастрійці, сікхи та індуїсти.
Найголовніша фішка цього місця - у природному джерелі вогню: газ виходить на поверхню і, поєднуючись з киснем, горить.
На стінах лишились санскритські написи
Колись в цьому храмі жили індуси, які знущались над собою, вірячи, що це їх очистить та наблизить до бога.
Перед тим, як їхати в Атешгях, варто прочитати про нього в Вікіпедії, щоб не ходити там, як барани (тобто, як ми).
Бо в кожній кімнаті храму розташовані різні воскові фігури, сенс яких краще знати, ніж ні.
Шива теж тут
Десь тут була яма, в якій на священному вогні спалювали тіла індусів, але зараз вона повністю засипана
Кажуть, тут і зараз інколи проходять обряди зороастрійців, але нечасто. Принаймні, при нас нічого такого не проводили.
Коротше потинялись-потинялись і поїхали назад в Баку.
А наступного дня запланований маршрут повіз нас назад в Тбілісі. Звісно, стопом. Бувай, Баку!
Такі спортивні комплекси (імені Алієва, звісно) стоять на виїзді чи не з кожного міста, навіть з маленьких, навіть з дуже маленьких. Гроші у країни є, чо.
Хтось нас постійно швидко підбирав та віз далі
Я вже писала про красиві стіни обабіч трас. От десь такі вони всі
А потім нам попався турок. Який, як і належить турецьким далекобійникам, ані слова не знав ні англійською, ні російською. Як і належить турецьким далекобійникам, їхав він дуууже повільно. Хоча й в Тбілісі.
Турок смішно лаявся з кимось по телефону )))
і потрапляв в прикольні пробки )))))
Вопщєм проїхались ми трохи на цьому туркє, зрозуміли, що так до Тбілісі можна їхати два дні та висадились на волю, сказавши, що вже приїхали. А далі нас швидко підбирали всякі інші гостинні азербайджанці, більшість з яких я вже навіть і не пам*ятаю (
І ще одна, остання, деталь про Азербайджан.
Буквально за день до виїзду інтернет нас налякав: писали, що в разі перебування на території Азербайджана понад 3 дні, там треба реєструватись. Ми планували пробути 4 дні. В інеті ходили страшні історії про штраф в 3-4 тисячі гривень. Думка про те, чи випустять нас з країни, переслідувала постійно. Перед виїздом домовились, що падаєм на мороз, мовляв не знали ні про яку реєстрацію. Кажуть, таке інколи канає.
І от, стоїмо на кордоні з Грузією.
- jdbfbdfh, - щось невнятно, з акцентом, каже мені прикордонник.
- Що? - не розчула я.
- ksdhfiuhi, - повторює він.
Я знову не розчуваю, і збираюсь вже казати щось типу "Яка реєстрація? Не знаю ні про яку реєстрацію..."
- В камеру смотрите! - нарешті внятно повторює прикордонник ))))
з країни ми виїхали без проблем, і вже скоро були в Тбілісі.
***
Весь звіт з цієї подорожі:
1. Азербайджан. Стара частина міста Баку.
2. Баку сучасний
3. Нардаран. Найбільш релігійне селище Азербайджана
4. Храм вогнепоклонників Атешгях та дорога з Баку до Тбілісі
5. Вірменія. Єреван.
6. Передмістя Єревана. Ечміадзін та Звартноц
7. Передмістя Єревана. Гегард та Гарні.
8. Неймовірна дорога на Карабах. Найдовша канатка, монастирі, гори
9. Нагорний Карабах: Степанакерт, Шуши та повернення додому.
В планах було відвідати Гобустан та його вулкани. Але сурове азербайджанське метро (в якому аж дві гілки, але логіка відсутня абсолютно), а також дезінформація в інтернеті не дозволили туди дістатись. Ми півдня покатались різними видами транспорта, попсіхували, померзли і відправились у Атешгях - храм вогнепоклонників. Знаходиться він недалеко від міста, тож забили на стоп і поїхали на маршрутці.
Дорогу до храму видно з траси. Це - такий-собі імпровізований вхід.
Вхід на територію храму коштує 2 маната (20 гривень) з людини. І ще стільки ж - за фотографування.
В цьому храмі в різні часи молились зороастрійці, сікхи та індуїсти.
Найголовніша фішка цього місця - у природному джерелі вогню: газ виходить на поверхню і, поєднуючись з киснем, горить.
На стінах лишились санскритські написи
Колись в цьому храмі жили індуси, які знущались над собою, вірячи, що це їх очистить та наблизить до бога.
Перед тим, як їхати в Атешгях, варто прочитати про нього в Вікіпедії, щоб не ходити там, як барани (тобто, як ми).
Бо в кожній кімнаті храму розташовані різні воскові фігури, сенс яких краще знати, ніж ні.
Шива теж тут
Десь тут була яма, в якій на священному вогні спалювали тіла індусів, але зараз вона повністю засипана
Кажуть, тут і зараз інколи проходять обряди зороастрійців, але нечасто. Принаймні, при нас нічого такого не проводили.
Коротше потинялись-потинялись і поїхали назад в Баку.
А наступного дня запланований маршрут повіз нас назад в Тбілісі. Звісно, стопом. Бувай, Баку!
Такі спортивні комплекси (імені Алієва, звісно) стоять на виїзді чи не з кожного міста, навіть з маленьких, навіть з дуже маленьких. Гроші у країни є, чо.
Хтось нас постійно швидко підбирав та віз далі
Я вже писала про красиві стіни обабіч трас. От десь такі вони всі
А потім нам попався турок. Який, як і належить турецьким далекобійникам, ані слова не знав ні англійською, ні російською. Як і належить турецьким далекобійникам, їхав він дуууже повільно. Хоча й в Тбілісі.
Турок смішно лаявся з кимось по телефону )))
Click to viewі потрапляв в прикольні пробки )))))
Вопщєм проїхались ми трохи на цьому туркє, зрозуміли, що так до Тбілісі можна їхати два дні та висадились на волю, сказавши, що вже приїхали. А далі нас швидко підбирали всякі інші гостинні азербайджанці, більшість з яких я вже навіть і не пам*ятаю (
І ще одна, остання, деталь про Азербайджан.
Буквально за день до виїзду інтернет нас налякав: писали, що в разі перебування на території Азербайджана понад 3 дні, там треба реєструватись. Ми планували пробути 4 дні. В інеті ходили страшні історії про штраф в 3-4 тисячі гривень. Думка про те, чи випустять нас з країни, переслідувала постійно. Перед виїздом домовились, що падаєм на мороз, мовляв не знали ні про яку реєстрацію. Кажуть, таке інколи канає.
І от, стоїмо на кордоні з Грузією.
- jdbfbdfh, - щось невнятно, з акцентом, каже мені прикордонник.
- Що? - не розчула я.
- ksdhfiuhi, - повторює він.
Я знову не розчуваю, і збираюсь вже казати щось типу "Яка реєстрація? Не знаю ні про яку реєстрацію..."
- В камеру смотрите! - нарешті внятно повторює прикордонник ))))
з країни ми виїхали без проблем, і вже скоро були в Тбілісі.
***
Весь звіт з цієї подорожі:
1. Азербайджан. Стара частина міста Баку.
2. Баку сучасний
3. Нардаран. Найбільш релігійне селище Азербайджана
4. Храм вогнепоклонників Атешгях та дорога з Баку до Тбілісі
5. Вірменія. Єреван.
6. Передмістя Єревана. Ечміадзін та Звартноц
7. Передмістя Єревана. Гегард та Гарні.
8. Неймовірна дорога на Карабах. Найдовша канатка, монастирі, гори
9. Нагорний Карабах: Степанакерт, Шуши та повернення додому.