Фух, нарешті дочитала оті «Записки…». Є книги, в яких найбільше задоволення отримуєш від того, що нарешті перегорнув останню сторінку. Прикро, але саме так вийшло з романом Костенко.
ну я не пошкодувала, що прочитала. Принаймні, тепер маю право встрявати в численні дискусії ) Та й Костенко - знакова постать, чисто для себе варто знати, яка вона в прозі.
Мені не важливо, Хто пише. Важливо - теба воно мені чи ні) Тим більше твори,які в наш час не спонукають до дій взагалі краще інорувати. Начитаються тієї Костенко деякі "вразливі"-і взагалі забьють на своє життя в цій країні. прикро.
Я жартую. Насправді в реці не вистача констатації того, що це нова експериментальна форма роману, вражає також велич задуму: чотири роки методично займатися записом усілякої чорнухи й дурні. А так з усім згоден.
не думаю, що це прям експериментальна форма роману, просто Костенко писала так, як їй було зручно. І не заморачувалась якимись вигадками з сюжетом - все простіше просто описувати те, що бачиш в новинах.
прочитала вже чверть. сумно це все виглядає. а найсумніше, що нічого ці 30 сторінок не змінили, і ще 100, думаю не змінять, судячи з твоєї рецензії. можливо як хроніка цей роман виконає свою роль через 100 років, але в художньому плані - слабувато. Навіть про стосунки мені (поки що?) нецікаво читати. Можеш написати кілька хороших цитат для затравки?
я дочитала вчора. З хорошого хіба цинічні фразочки на кталт "Україна у багні" та "будьмо чи не будьмо"( Ну і найкраща про "Свободу, рвіність і блядство". Я дуже розчарована цією книгою.
Comments 42
В будь якому разі це читати не буду
Reply
Reply
Тим більше твори,які в наш час не спонукають до дій взагалі краще інорувати. Начитаються тієї Костенко деякі "вразливі"-і взагалі забьють на своє життя в цій країні. прикро.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
як і майже вся укр література
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment