Фух, нарешті дочитала оті «Записки…». Є книги, в яких найбільше задоволення отримуєш від того, що нарешті перегорнув останню сторінку. Прикро, але саме так вийшло з романом Костенко.
Я жартую. Насправді в реці не вистача констатації того, що це нова експериментальна форма роману, вражає також велич задуму: чотири роки методично займатися записом усілякої чорнухи й дурні. А так з усім згоден.
не думаю, що це прям експериментальна форма роману, просто Костенко писала так, як їй було зручно. І не заморачувалась якимись вигадками з сюжетом - все простіше просто описувати те, що бачиш в новинах.
Для того, щоб єдиномоментно вивалити на читача стрічку катастроф людства за чотири роки потрібен продуманий план і безжалісність до того читача :) Не думаю, що це було дуже зручно самій авторці, якщо вона не мізантроп.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment