***

Ніжність - прозорий, беззахисний бог дрібниць,

крихітний ембріон у горлі між виголосом і вдихом,

ніжність коли уночі з чужої квартири ніяк не знаходиш вихід,

і дослухаєшся обережно, хто тут де дихає;

ніжність в тобі живе і тебе ж і їсть,

по собі не лишає ніц.

Ніжність - поламані промені в склянці, де лайм і коктейльний лід;

ніжність коли відстані ( Read more... )

Коли вона остигає, ніби вогонь,
коли вона уповільнюється, мов ріка,
тиша торкається її скронь
і кожної літери на кінчику її язика.

І коли не стає слів,
і мова обриває нитку свою,
голос її стає подібним до полів,
з яких зняли золото врожаю.

Теплий натомлений грунт
ще відчуває в собі тяглість рослин,
і коріння має солодкавість отрут,
і має минущість хвилин.

І ( Read more... )

говорили в глаза: кто же теперь поверит
тебе, солгавшему раз;
так земля, намокшая первый раз в апреле,
меняет окрас;

но любовь вынесла нас на берег.
любовь вынесла нас.

автор: Ксения Желудова

( Read more... )

он говорит - поехали домой.

через песок, который ночью стынет,
через жару и бурю и пустыню,
дорогой безнадежности немой,
сплетая ярость с грохотом машин,
плоть заливая пулями и хромом.

несокрушимо то, что стало домом,
а едущий домой - неудержим.

погоня, легион не-мертвеца,
им было бы легко покончить с нами:
у нас всего лишь сумка с семенами,
у них - без ( Read more... )

( Read more... )

Поцілуй, каже, птаха. Але ніжно тримай, не пошкодь.
Подивися, як зранку додому йде по воді Господь,
а довкола вистрибують риби, від світла п’яні.
Зауваж, як дерева стоять по коліна в імлі
й до сердець притискають зелені кущі омели,
ніби діти свої подарунки різдвяні.
Поцілуй, каже. Птаха, комаху, землю, траву,
відпусти своє серцебиття, як тугу тятиву,
і ( Read more... )

Добре. Зізнаюсь, між нами щось таке є.
Щось абсолютно природнє і просте,
Без натяку на театральність.
Щось таке людське,а це така рідкість.
Інша річ, що ніхто цього не визнає.
Так,наче ми і не були поруч і наші погляди жодного разу не цілувались коли гасло світло під темними кулісами наших повік.
Все було не зовсім як у кіно,але все одно
Я знаю, що ти ( Read more... )

У нас ще так багато нас - без нас:
Мене - без тебе, а тебе - без мене.
Таке минуле за плечима темне,
Таких облич рясний іконостас.

Чужих облич я бачу у очах
Твоїх, коли схиляюся над ними.
Прости мені! Простиме й непростиме.
І я прощу, хоч зроду не прощав.

І я прощу, хоч зроду не прощу.
І ти - не треба, не прощай, будь ласка.
В нас навіть кров з минулим ( Read more... )

світ обертається довкола родимки внизу її живота.
у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота,
є бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть,
але наразі світ обертається довкола її зап’ясть.
є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт,
є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт,
є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке ( Read more... )

В половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях - запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без ( Read more... )