***

Ніжність - прозорий, беззахисний бог дрібниць,

крихітний ембріон у горлі між виголосом і вдихом,

ніжність коли уночі з чужої квартири ніяк не знаходиш вихід,

і дослухаєшся обережно, хто тут де дихає;

ніжність в тобі живе і тебе ж і їсть,

по собі не лишає ніц.

Ніжність - поламані промені в склянці, де лайм і коктейльний лід;

ніжність коли відстані ( Read more... )

Поцілуй, каже, птаха. Але ніжно тримай, не пошкодь.
Подивися, як зранку додому йде по воді Господь,
а довкола вистрибують риби, від світла п’яні.
Зауваж, як дерева стоять по коліна в імлі
й до сердець притискають зелені кущі омели,
ніби діти свої подарунки різдвяні.
Поцілуй, каже. Птаха, комаху, землю, траву,
відпусти своє серцебиття, як тугу тятиву,
і ( Read more... )

У нас ще так багато нас - без нас:
Мене - без тебе, а тебе - без мене.
Таке минуле за плечима темне,
Таких облич рясний іконостас.

Чужих облич я бачу у очах
Твоїх, коли схиляюся над ними.
Прости мені! Простиме й непростиме.
І я прощу, хоч зроду не прощав.

І я прощу, хоч зроду не прощу.
І ти - не треба, не прощай, будь ласка.
В нас навіть кров з минулим ( Read more... )

світ обертається довкола родимки внизу її живота.
у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота,
є бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть,
але наразі світ обертається довкола її зап’ясть.
є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт,
є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт,
є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке ( Read more... )

сентиментальна історія: він любить її, а вона - його
і це так незвично у світі, далекому від симетрії
острів посеред моря, а моря того - огого
хвилі їм лижуть руки і рукави нею плетених свЕтрів.

що робити з любов*ю, коли вона заходить в зеніт
двоє дорослих людей зі своїми мухами й левами.
жоден із нас не острів, а цілий загублений світ,
із кручами та ( Read more... )

Є красиві, страшно особливі дні, коли навколо мене такі люди, що хочеться їм викрикувати: "Стоило бы отправить благодарственные письма всем тем людям, которыми была вымощена твоя дорога ко мне". Кожному викрикувати. І затихати з блаженною усмішкою на обличчі.


( Read more... )

Я не знаю, зачем мне осень, не знаю, зачем корабли.
Над твоими словами я буду думать в своей темноте.
Ты сейчас далеко. Я сейчас далеко от твоей земли…
и слова, вероятно, не те.
Даже годы спустя, возвращаясь в свой старый дом,
ты встречаешь глазами не стены, но то, что между…
и ты смотришь на помещение, на то, что случалось в нем,
как на предмет ( Read more... )

А в поштовій скринці я знайшла червоний конверт. І це був найнеочікуваніший найочікуваніший лист- листівка за багато- багато часу, надісланий з Латвії.
Сонь, дякую за слова. Я- поетеса дякую за слова іншій людині. Так багато важливого і настроєвого, відчуттєвого. У такий тонкий, дивний час.
Сьогодні Ти зробила мені щастя і усмішку.
Так добре.


( Read more... )

У цій швидкоплинній весні щось є однозначно, бо кожного дня до навколишніх пейзажів додаються нові деталі. Вчора поїхала у наш заміський будинок і ніби нове дихання відкрилось. Прибирала під музику в плеєрі, багато часу провела не в стінах, а ввечері ми зробили перший невеликий пікнік у цьому році. Їхати назад не хотілося, чорт забирай. Але потім ( Read more... )

Сьогодні вийшло дуже особливим. Так ніби в мене відкрилось нове дихання чи відкрилась нова книга. Я не знаю, як пояснити. Вперше за півроку я зробила високу зачіску і знала, що лише так виконала колись дану обіцянку собі.  Завела новий блокнот, красивий, бо досить зберігати свої вірші в потертих нотатниках. Читала сьогодні на вечорі своє спокійним ( Read more... )