Коли вона остигає, ніби вогонь,
коли вона уповільнюється, мов ріка,
тиша торкається її скронь
і кожної літери на кінчику її язика.

І коли не стає слів,
і мова обриває нитку свою,
голос її стає подібним до полів,
з яких зняли золото врожаю.

Теплий натомлений грунт
ще відчуває в собі тяглість рослин,
і коріння має солодкавість отрут,
і має минущість хвилин.

І ( Read more... )

Добре. Зізнаюсь, між нами щось таке є.
Щось абсолютно природнє і просте,
Без натяку на театральність.
Щось таке людське,а це така рідкість.
Інша річ, що ніхто цього не визнає.
Так,наче ми і не були поруч і наші погляди жодного разу не цілувались коли гасло світло під темними кулісами наших повік.
Все було не зовсім як у кіно,але все одно
Я знаю, що ти ( Read more... )

У нас ще так багато нас - без нас:
Мене - без тебе, а тебе - без мене.
Таке минуле за плечима темне,
Таких облич рясний іконостас.

Чужих облич я бачу у очах
Твоїх, коли схиляюся над ними.
Прости мені! Простиме й непростиме.
І я прощу, хоч зроду не прощав.

І я прощу, хоч зроду не прощу.
І ти - не треба, не прощай, будь ласка.
В нас навіть кров з минулим ( Read more... )

В половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях - запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без ( Read more... )

усміхнися - нас знимкує далека літня гроза
зафіксує тебе ще тут, назавжди зі мною
на скелястому виступі біографії, 
під дощем, що стіною
обступив нас, закривши дороги вперед і назад.

краще б нас тоді осліпило спалахом блискавки, щоб
ми ніколи не втрапили вийти із того фото.
отак стояли б, взявшись за руки, 
серед літа, серед потопу
зeлені, переконані, що ( Read more... )

Можливо, я просто не вмію передати все це словами.
Навіть не знаю, що це - образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь.

Просто потрібно бути терплячими і міцними.
Все закінчилося. Ми лишилися в більшості.
Просто цей світ не може в собі вмістити
такої кількості болю й такої ( Read more... )

Іздрик останнім часом пише замість мене.І нехай.

я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою - нормально і просто
й життя не минає пусто
і ранок завжди обіцяє зустріч
а вечір завжди натякає на більше
і в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші 
густішає чай і вариться кава
контрольні дві сигарети
все ( Read more... )

"а ти мені снишся безбожно
і бог - наче третій зайвий
стилістика монохрому
виказує сон уві сні
йдемó ми по-свóєму кожен
і кожен із нас - крайній
живéмо одне в однóму
мов титри в німому кіні
а ти мені снишся і снишся
а я тобі пишу і пишу
реальностей вже забагато
хоч все ірреально так
та ми генеруємо тишу
і ми розчиняємось в тиші
і кожен для кожного - свято
і кожен ( Read more... )

це так дивно - між нами ніякої близькості ( Read more... )

им казалось, что если все это кончится - то оставит на них какой-нибудь страшный след.
западут глазницы.
осипнет голос.
деформируется скелет.
им обоим в минуту станет по сорок лет.
если кто-то и выживает после такого - то он заика и инвалид.
но меняется только взгляд.
ни малейших иных примет.
даже хочется, чтоб болело,
но не болит

им казалось - презреннее ( Read more... )