"а ти мені снишся безбожно
і бог - наче третій зайвий
стилістика монохрому
виказує сон уві сні
йдемó ми по-свóєму кожен
і кожен із нас - крайній
живéмо одне в однóму
мов титри в німому кіні
а ти мені снишся і снишся
а я тобі пишу і пишу
реальностей вже забагато
хоч все ірреально так
та ми генеруємо тишу
і ми розчиняємось в тиші
і кожен для кожного - свято
і кожен ( Read more... )

"Страха в реальности нет.
Страх живёт в одном закоулке,
в наших мыслях о будущем.
Страх - это плод нашего воображения.
Он заставляет нас бояться того, чего нет
и, вероятно, не будет никогда.
Опасность - это реальный факт.
Но страх - это твой выбор".

You can watch this video on www.livejournal.com

А в поштовій скринці я знайшла червоний конверт. І це був найнеочікуваніший найочікуваніший лист- листівка за багато- багато часу, надісланий з Латвії.
Сонь, дякую за слова. Я- поетеса дякую за слова іншій людині. Так багато важливого і настроєвого, відчуттєвого. У такий тонкий, дивний час.
Сьогодні Ти зробила мені щастя і усмішку.
Так добре.


( Read more... )

"возвращайся скорее домой
у каждого свои демоны
возвращайся скорее домой и укрой себя мной
чтобы вылечить раны"


( Read more... )

На два красиві дні їздила в Кошіце (Словаччина). Уже втретє ходила бруківкою того міста, вдихала аромати з пекарень, зустрічала трамваї і стильно одягнених чоловіків, мала смачну їжу та багато кави. Але навіть моє втретє було в чомусь, ніби вперше. Ще лише приїхавши, дорогою до готелю, ми купили полуницю на місцевому маленькому ринку, де ( Read more... )

То була історія про красиві картини, четвертий квиток на виступ, рок в галереї, зручне взуття і танці, усмішки на сцену моєму минулому в піснях, зірваний голос, атмосферу сім'ї, подарований диск та найкращий вечір вівторка з усіх можливих. То просто була по-справжньому моя історія.
Співаю засинаючи. Добраніч.


( Read more... )

Від раптового. І так, бувають моменти, коли мені-поетесі бракує слів.

Захотілось стати волонтером пустого серця,
Бо таких щирих як ми випалило Середньовіччя,
Нас було двоє, а відчувалося ніби терція,
Ми жили дні, а відчувалося як сторіччя…

І коли ми знов набирали у повні груди
Повітря трохи і більшість рому,
Відчувалось, що ми дійсно люди,
І що ми ( Read more... )

У цій швидкоплинній весні щось є однозначно, бо кожного дня до навколишніх пейзажів додаються нові деталі. Вчора поїхала у наш заміський будинок і ніби нове дихання відкрилось. Прибирала під музику в плеєрі, багато часу провела не в стінах, а ввечері ми зробили перший невеликий пікнік у цьому році. Їхати назад не хотілося, чорт забирай. Але потім ( Read more... )

но обнимая воздух ( Read more... )

Це, як повернути собі відчуття.

You can watch this video on www.livejournal.com