місто К.

[alina_cannelle]

На два красиві дні їздила в Кошіце (Словаччина). Уже втретє ходила бруківкою того міста, вдихала аромати з пекарень, зустрічала трамваї і стильно одягнених чоловіків, мала смачну їжу та багато кави. Але навіть моє втретє було в чомусь, ніби вперше. Ще лише приїхавши, дорогою до готелю, ми купили полуницю на місцевому маленькому ринку, де продавалися фрукти і квіти, а згодом снідати ми пішли в неймовірно автентичний паб, весь оформлений деревом, ранково пустинний і від того ще більш атмосферний.


 

Опісля почались безкінечні прогулянки, випадкова зустріч на центральній вулиці з нашим місцевим художником, шопінг, латте, архітектура, яка западає не лише в очі, але й кудись в районі серця. А потім нічна готика й нічні фонтани. І ти більше не ти, а просто суцільна емоція. І приходить день номер два. А атмосфера не закінчується.


 


 


 


 

Врешті, опісля, сидячи в автобусі, дорогою додому, з плеєром, я думаю про одну річ- не можна вважати людину, яка бачить нові міста, місця, нових людей,переосмислює все під чужою частиною неба тою самою. Бо ми наповнюємося іншим, додаємо собі нових частин і приїздимо, раптово бачачи все під особливим кутом. Це як зміщення кадру на плівці Зеніту. Коли в результаті ти бачиш перед собою зовсім неочікуване фото. Яке змішало в собі дві історії.Зробивши з них одну світлину.І саме її ти чомусь любиш більше, ніж чіткі і заплановані.Завжди.