1 квітня 1920 року у київській "Боротьбі" було опубліковано маловідомий варіянт перекладу "Інтернаціоналу" українською мовою, виконаний Євгеном ГригорукомПодаємо цей текст за цією публікацією, разом із приміткою-супроводом від редакції. У цій примітці подано різко критичну оцінку перекладу Вороного. Певно, невиправдано критичну, оскільки його текст ( Read more... )

“Хочу умереть
И в русскую землю
Зароют меня!
Французский не буду
Учить никогда!
В немецкую книгу
Не буду смотреть
Скорее, скорее
Хочу умереть!”
И в темной могилке,
Как в теплой кроватке,
Я буду лежать,
А смерть надо мною все будет летать,
Порхая, кружась.
Но страх я забуду,
Как только скажу
Слова роковые,
Опять повторю:
“И в русскую землю
Зароют меня.
Французский не ( Read more... )

Мистецтво є стремлїннє.
Тому воно завжди є процес.
Душа чоловіча живе в часї.
Тому й мистецтво, як вираз душі, є рух.
Душа є зміна.
Тому й мистецтво є завжди зміна.
Світ є фільозофія, душа, охоплююча світ і його впиваюча, є мистецтво.
Пізнаннє - акт фільозофічний - не може бути сталим.
Сталим є тільки абсолютне знаннє, до якого стремить пізнаннє; тому ( Read more... )

Читаючи "Боротьбу" за 1919 рік натрапив на такий от віршик. Правда гарно? :)
В ориґіналі він без розбивки на рядки, це тут повторюю. У квадратових дужках мої вставки (одна - як пропозиція виправлення, одна - для зереження ритму).

Хто ховається за вказаним у підписі псевдом - не знаю, буду вдячний за підказку.
Редаґував "Боротьбу" в цей час (власне, ( Read more... )

Павло Тичина СКОРБНА МАТИ.
Пам'яті моєї матері.

І
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами.
Поглянула - скрізь тихо.

Одчиняйте двері - 
Наречена йде!
Одчиняйте двері -
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
              Стали,
     Ждуть…

Одчинились двері -
Горобина ніч!
Одчинились двері -
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
               Тьмами
       Дощ…

1918

Зі збірки «Сонячні кларнети»

Цитовано за:
Павло Тичина. Зібрання творів у дванадцяти ( Read more... )

Я знов піду на боротьбу охоче;
Я не стану лякатись підстінних
рострілів щоночі.
Я заріжу свій смертний жах
Без ножа.
І з холодним мавзером рішучости в руці
( Read more... )

Гордовито замаяв червоний наш стяг,
Він нас кличе до бою за волю,
Він зове нас туди, де панує кат-лях,
Нести скутим братам нашим долю.

Так згуртуймо ж ми лави стрілецькі
                                             свої
Щоб подібні були вони криці,
Щоб серця всі стрілецькі пройняті були
Невстрашимістю й силою львиці.

( Read more... )

Чи чуєте! Йде жар на нас,
Іде пожога, йде пожар!..
Пожар от пекла та до хмар!
Аж ясний промінь сонця згас.

А промінь сонця вже погас,
І сонце котиться у хлань...
Дивіться! Гей! Йде жар на нас
І прискає під неба грань!

Гей, браття! Там рокоче грім
Під бурі свист, під моря шум.
На скелю скеля, злім на злім
Валяться й богу виють глум.

( Read more... )

Гей, діти рідної країни,
Ходім - настав славетний час!
Бо лютий ворог стяг руїни
Вже розгортає проти нас.
Вам чути, як здаля лунає
Той рев шалених вояків -
Іде, іде проклята зграя,
Щоб ваших нищити синів.

( Read more... )