8-9 травня була у Ваві на конференції Інституту соціології Варшавського університету „Społeczeństwo ukraińskie w stanie rewolucji: teraźniejszość i perspektywy rozwoju”. Формат був дуже приємним і камерним - секції по 3-4 доповіді, потім - ширше обговорення. Все проходило у холі Дому зустрічей з історією, тому публіка була дещо ширша, ніж просто ( Read more... )

Вдруге за останні два тижні у Чернівцях. Між тим була Волинь і 5 інтерв"ю за один день (you'll never be the same again, як то кажуть). На Буковині дощить і відцвіли акації, на Волині було сонячно і цвіла шавлія. Ніяк не допишу статтю. А ще був соціологічний форум і моя презентація в Центрі міської історії. Ніби пройшла піврічну атестацію в ( Read more... )

( Не-соціологи можуть не читати )

Це перший вересень за останні 16 років, коли мені не потрібно прокидатися вранці, щоб іти на уроки/пари. Тепер я прокидаюся і йду на роботу/або працюю вдома, як уже вийде. З усмішкою дивлюся на усіх метушливих студентів, які раптом окупували розніжене серпневим сонцем місто (сама ще вчора була серед них, а тепер, як казав Остап Ібрагімович, "мы ( Read more... )

Під час чистки серед документів на жорсткому дискові натрапила на одне з останніх своїх есе. І поки я ще не отримала на руки вистражданий диплом, хочу поділитися все ще формально студентськими міркуваннями стосовно соціологічного моделювання теорії, яка б могла пояснити і спрогнозувала процеси, що відбуваються в українському соціумі. Якщо хтось ( Read more... )

Можливо, останнім часом надто емоційно реагую на все, що відбувається довкола, але от-от у мене лусне терпіння.
Я люблю подорожувати українською залізницею. Завдяки їй я побачила 15 обласних центрів і ще хто зна скільки районних. А тепер я розумію, що права вільного пересування просторами Батьківщини мене якщо не позбавлять, то хоча б добряче ( Read more... )

Коли я була маленька, як і більшість дітей я боялася темряви. Але одно разу (це, пам’ятаю, було в молодшій школі, клас другий-третій) мені довелося самій іти пізно ввечері через темний парк. От я трохи всплакнула, але пішла вперед. І десь на середині шляху в моїй ще не зіпсованій читаниною і телебаченням свідомості з’явилась думка, що парк вночі - ( Read more... )

Тільки написала про щось світле і хороше, як підвернувся інформаційний привід, така собі "остання крапля". Я не люблю політику, особливу українську, але "якщо нею не займаєшся ти, одного разу вона займеться тобою". Все, що відбулося/відбувається у Дніпропетровську до болю нагадує ситуацію з вибухами в Росії та Білорусі. І, знову таки, напрошується ( Read more... )

Останнім часом блог почав помалу перетворюватися на подорожні замітки. І ніби нічого поганого в тому немає. Тим більше, зараз читаючи Бігунів Токарчук розумію, що з того колись може бути якась користь (хай навіть просто нанизати на жилку пам"яті спогади-бісер). Але зараз хочу написати про інше.
Перше. Диплом здано. Крапка.
Друге. Молодіжку провалено ( Read more... )

Київський виїзд, приурочений до участі в конкурсі наукових робіт, кинув мене в сам вир соціологічних пошуків і змусив порефлексувати на тему чим живе сучасна соціологія. Розпочала з програми самої конференції. Тематика робіт у своїй більшості стосувалась політики (що й не дивно, я теж з цього починала) та освіти (найближча та найбільш наболіла для ( Read more... )