Вересневе

Sep 11, 2012 14:43

Це перший вересень за останні 16 років, коли мені не потрібно прокидатися вранці, щоб іти на уроки/пари. Тепер я прокидаюся і йду на роботу/або працюю вдома, як уже вийде. З усмішкою дивлюся на усіх метушливих студентів, які раптом окупували розніжене серпневим сонцем місто (сама ще вчора була серед них, а тепер, як казав Остап Ібрагімович, "мы чужие на этом празнике жизни"). І з сумом спостерігаю за тим, як жовтіє листя на дереві за вікном. Якась дивна-дивна осінь.
У мене в голові зараз рідкісна каша, пов"язана з одночасним читанням матстату, методології досліджень (задумала зробити огляд дечого з радянської класики, але змушена його поки відкласти), соціологічної періодики, філософії і англомовної літератури, та щей добряче приправлена хвилюванням, яке місцями переходить в ірраціональну паніку. І стосовно вступу до аспірантури (так-так, я на це зважилась), і стосовно загального життєвого цілепокладання. Або просто мені бракує вітамінів.
Завтра-післязавтра їду робити фокус-групи в Хмельницьку і Тернополі на замовлення київської компанії. Це буде мій перший досвід співпаці з столичною фірмою, так що я в передчутті:) І чекайте нарешті фоток з файного міста (а якщо встигну, то і з Проскурова).
А ще епічним провалом почався новий сезон в щдк (після вчорашнього редактор пакету просто зобов"язаний зі мною одружитися!), сподіваюся, подібне не повториться більше НІКОЛИ.
Оттакі справи. До зустрічі в ефірі, бережіть себе!

робоче, події, соціологія, роздуми, враження

Previous post Next post
Up