Якщо слухати всіх одразу - і жаб і солов"їв і все, що не спить весняної ночі на світі, - то мовби розпадаєшся на все це, і ти вже не ти, це все весняна ніч.

Вийшла на ґанок і дивлюсь на річку під легким дощем. На тому березі стоїть біла чапля в торішньому рудому очереті - так само непорушно, а біля неї тихо (коли виходить чапля, жаби мовкнуть, ніби їх нема). Між нами межи струнами дощу повільно пролітають горлиці з гілками в дзьобиках, і я б тут ще щось описала, але чапля сховалася назад ув очерет - і ( Read more... )

І минув рік, і півсела зібралося на поминальний обід. Вони гомоніли в хаті, а він сів навпочіпки на ґанку й тихо собі слухав, як завжди. Коли сидиш отак тихо й відсторонено, то бачиш більше, ніж коли у центрі. З ґанку видно прозору Унаву, на обід з неї риби насмажили, а над Унавою на тому березі - золоті берези. На сусідському обійсті сидить у ( Read more... )

Цього року особливо швидко летить час, подумала я в понеділок, згадавши минулий.
Кома лежала на кілька рядків попереду, між високими кубахами невикопаної частини городу. Барсік дрімав позаду, на лункій рівнині викопаної частини городу. Картопля глухо падала у відро, нерівномірно відбиваючи час, вогнище на березі чомусь не тріскотіло, а хлюпотіло, ( Read more... )

Двері в церкві поставили квартирні. Відчиняю і заходжу в лункий простір. Нікого нема - тільки голос. Диктор по радіо читає Шевченка: "Чи то самому написать таки посланіє до себе?" Художник угорі на риштованнях, малює голову апостола. Залажу під купол і я, сідаю тихо-тихо і дивлюсь, як проявляється апостол.


( Read more... )

Для rich_ka й lluvia_ol , кому обіцяла вишивку із зозулями. Якість така собі, ще й дуже фрагментарно, бо згори ще півні, і взагалі треба було б того рушника зняти для фотосесії - але згадала в останню мить, вибігаючи на поїзд.


( Read more... )

У вікні електрички по перону повільно йде навантажений пляшками Коля, і вже вечоріє, і ми б мали вже їхати, але стоїмо ( Read more... )

Коли в зеленому світі навколо тебе шумить вітер, він гойдає й гамак, як колиску. І гойдаються світлотіні, і трави в призахідному сонці видовжуються - це місце, де день триває найдовше, і сяйво ще гріє кожну стеблину, коли скрізь на обійсті вже все чекає завтра ( Read more... )

"Ой чи всі тії сади цвітуть, що зарання розвиваються?" - алегоричним зачином питає народна пісня, і тут-таки відповідає: половина. Якщо продовжити цю алегорію далі, можна б сказати, що й плоди потім достигають з половини тої половини ( Read more... )

Раннього літа я думала: і що на цьому полі вродить? А тепер дивлюся - так і є, вродила красота. В ній сухо шелестять на вітрі колоски і макові голівки, і цвіркуни невидимі навколо.

( Read more... )