Якщо слухати всіх одразу - і жаб і солов"їв і все, що не спить весняної ночі на світі, - то мовби розпадаєшся на все це, і ти вже не ти, це все весняна ніч.

Їздила вчора по Київщині - на чорні зорані поля нанизувалися села в білій хмарі: відчайдушно цвітуть вишні. І в садах, і самосійки над дорогою. Стихія, свято.
Їхала і уявляла як воно - цвісти. Всім деревом, усіма гілками.


( Read more... )

( Read more... )

Садили картоплю, а навколо розцвітали дерева. Це було буквально так, бо щойно розігнешся й подивишся на світ - він вже інакший. Пташки на леваді не змовкали, аж говорити не хотілося. Слухайте, яка це пташка каже так згори вниз "утю-тю-тю-тю ( Read more... )

Пам’ятаєте те озеро, яке ще тиждень тому було просто водою? Щодня відтоді тут минало по мільярду років - і зародилося життя. І спокій зник: не думайте, що це пейзаж про тишу. Тут усе кумкає і скрекотить, а зверху на кожному дереві сидить пташка і співає, і все це перемішується й відлунює - то в воді, то в небі.


( Read more... )

Коли стихають розмови й пісні, вимикається світло і кроки залазять у ліжка, виявляється, що то ми не в тиші співали. Ми накладали свої голоси на цей безмежний хор, далекий і близький, він скрізь навколо, і може навіть в нас - бо наспіване горло ще відлунює всіма тими історіями інших людей, які прийшли й пішли з такої далі в таку даль.

Коли їдеш із саджанцем в автобусі чи тролейбусі, з тобою обов’язково хтось заговорить. Спитає, що це буде за дерево. Скаже, що як добре, коли є куди посадити дерево. Або, як кондукторка тиждень тому, коли ми з мамою везли вишню, сливу й абрикосу, почне скаржитись на вишню: що вона погано приймається і погано росте ( Read more... )

І от зайшло вже сонце, і ти палиш на городі торішнє листя. Вогонь спалахує одразу, дим повертається за тобою, де не сядеш. І ти йдеш порожнім городом у самий кінець, аж до берега, де щовесни з’являється озеро, і все в ньому як в озері - жаби кумкають, лелеки ходять, жовті глечики цвітуть. А потім воно зникає з усім своїм реквізитом - і на тому ( Read more... )

І про що б нам поговорити цього прекрасного весняного дня? Може, про сніжок?
( про сніжок! )

Так-от, а під ясеном іриси. У них ротація, бо як приїздила минулого разу - тут були тюльпани. В мами ще повно всяких сортових ірисів по інших квітниках, а мені чомусь найрадісніші оці звичайні - наче неба напилися аж по саме листя, аж по корінь.

( Read more... )