У вікні електрички по перону повільно йде навантажений пляшками Коля, і вже вечоріє, і ми б мали вже їхати, але стоїмо ( Read more... )

Так от, а прийдеш вранці - там зайнято...


( Read more... )

Коли в зеленому світі навколо тебе шумить вітер, він гойдає й гамак, як колиску. І гойдаються світлотіні, і трави в призахідному сонці видовжуються - це місце, де день триває найдовше, і сяйво ще гріє кожну стеблину, коли скрізь на обійсті вже все чекає завтра ( Read more... )

Лично у меня все началось в знойный летний день 1929 года вблизи городка Триполье на Украине. Счастливо усталый от многоверстной прогулки по открытым полям и по кручам с ветряными мельницами, откуда распахивался широчайший вид на ярко-голубые рукава Днепра и на песчаные острова между ними, я поднялся на гребень очередного холма и внезапно был ( Read more... )

Раннього літа я думала: і що на цьому полі вродить? А тепер дивлюся - так і є, вродила красота. В ній сухо шелестять на вітрі колоски і макові голівки, і цвіркуни невидимі навколо.

( Read more... )

Моріс Метерлінк у "Розумі квітів" писав, що найбільша мрія квітів - це свобода руху. І наводив усякі їхні хитрі винаходи, які б компенсували нестерпну прив’язаність до ґрунту.
( цитата )

Пам’ятаєте, як білопінно цвіли українські села тої довгожданної весни? Тепер там вишні над дорогами. Ідеш, куди б не йшов, і як бредберівський багаторукий Шіва тільки встигай осмикувати з гілок то вишні, то шовковиці - вони ж там нікому не треба, доволі в садах. Це такий спеціальний гостинець для подорожніх ( Read more... )

( Read more... )

По хліб у коперацію в нас можна ходити двома дорогами - селом і лугами. Ходімо лугами!

( Read more... )

Взагалі в Лебедівку ходить пряма маршрутка з Одеси, а я чогось знову поїхала автобусом Київ-Ізмаїл в Татарбунари. Зійшла посередині ночі, о пів на четверту - пласкі дахи розхитаної автостанції, над ними кілька кипарисів і гостре зоряне небо. Таке яскраве і близьке в цій чорній ночі, що приглушує й собачий гавкіт десь там десь далеко по дворах, і ( Read more... )