Моцарт, пишучи ці ноти, точно знав, що люди їх візьмуть. А коли слухаєш, як ті ноти грають у людському голосі - аж дивуєшся, звідки була така впевненість.
У постановці Бергмана - підкреслена умовність моцартівського світу, навіть час од часу видно глядачів у залі. Сказано ж - постановка. Герої хочуть щось сказати - і співають. І коли співають, то ( Read more... )

Подивилася "Фанні та Олександра" Бергмана. Чомусь раніше постійно його відкладала - мабуть, через хронометраж.
Тепер під величезним враженням - то наче про все разом, що думав і говорив Бергман усе своє життя. Тут і людина на шляху, і сім"я, і любов, і самотність, і театр, і Бог, і демони... Могутній фільм. Про могутню стихію життя.

Подивилася останній фільм Бергмана - "Сарабанда", 2003-го року. Це коли перейдеш усе життя - і тоді озираєшся і думаєш: а що це було ( Read more... )

"Лице" Бергмана - шедевр. Додивившись до кінця, починаєш дивитися спочатку - бо в світлі кінця інакшим бачиться й початок, принцип новели ( Read more... )

Чому там, де присутня смерть - мистецтво вдається найбільше? Вона все загострює і ставить на місця. Тобто сенс життя проглядається саме через його кінечність ( Read more... )

На порядку денному купа фільмів Бергмана, Муратової і залишки Фелліні - що ще не додивилася ( Read more... )