Про любов
Подивилася останній фільм Бергмана - "Сарабанда", 2003-го року. Це коли перейдеш усе життя - і тоді озираєшся і думаєш: а що це було?
Жінка раптом вирішує навідати колишнього чоловіка, якого не бачила 35 років. Їй здалося, що він її кличе, хоч він каже, що нікого не кликав. Йому просто дуже самотньо, але то звичний стан. Все якось закостеніло у своїй хворобливій неправильності - бо не вистачило любові. Хоч вона є. Вона б усе змінила, якби хоч у когось її було більше. Хоча - сарабанда це танець, який танцюють двоє.
Сьогодні пила чай на літній терасі Кінокухні, по покрівлі стукав дощ, на столику поруч стояли дві білі чашки, а з попільнички між ними ще підіймався дим.
Жінка раптом вирішує навідати колишнього чоловіка, якого не бачила 35 років. Їй здалося, що він її кличе, хоч він каже, що нікого не кликав. Йому просто дуже самотньо, але то звичний стан. Все якось закостеніло у своїй хворобливій неправильності - бо не вистачило любові. Хоч вона є. Вона б усе змінила, якби хоч у когось її було більше. Хоча - сарабанда це танець, який танцюють двоє.
Сьогодні пила чай на літній терасі Кінокухні, по покрівлі стукав дощ, на столику поруч стояли дві білі чашки, а з попільнички між ними ще підіймався дим.