-
адин. про піщане чудовіщє.
У зв*язку з тим, що без чарівного пєндаля вже не лише не працюється, але й не пишеться в жж, сьогодні стартує наш зі spark_in_search міні-марафон: "не дай жж засохнути: здолай лінь і нехіть"! а оскільки він без жодних правил, то тільки дибри, тільки хардкор :)) ну, або вже як піде.
почну зі спонтанних дивобриків. це коли з одного боку дивно, з іншого вибрик.
( Read more... ) -
сило.
Вихідні в селі - це я люблю. особінно коли там немає шквалового вітру і дощу цілодобово.
( Read more... ) -
за що я люблю коли тепло
а найкраще було, коли я здибала вас !, а потім ще вас !!!,
і згодом теж, коли співала у автобусі нічний блюз, а мені вибивали ритм на спинках сидінь, і як дощ ішов, і інше...
і все якось змилось, пішло у землю, і тепер легко, і сміх щирий, і музика десь прокинулась, під самісінькою шкірою, разом з відчуттям чогось нескінченного мого, яке завжди ( Read more... ) -
стограмів щастя :))
а дорогою назад, уже туточки, у рідному місті, я уперше читала Дерешівське "поклоніння" і сміялась, сміялась, сміялась... у пакетці під ногами стояла вежка з 11ти книг, провезених через усю неньку, у наплечнику поцокувало фантасмагоричне щось, у червоному бурдюку на колінах (спрощеному варіанті вагона і маленької тєлєжки) шурухкотіли і ( Read more... ) -
цапля чахла-цапля сохла-цапля здохла.
я зніжніла.
я стала покірною.
за останні три місяці я навчилась бути такою покірною, якою не вміла попередні 20 років. чи зрештою - ніколи.
хочеться вірити, що все на краще.
хочеться вірити, що воно було того варте.
хочеться вірити...
інколи люди кажуть, що вірити - то найлегше.
інколи - що найважче. отак от просто... без доказів, без сумнівів...
особисто ( Read more... )
