Коли я була ще зовсім маленькою, мама почала молитися про мого майбутнього чоловіка: щоби він був добрим, любив Бога і любив мене. Ще вона хотіла, аби він був старшим на 7 років і походив із села. Бог почув її молитви - у мене є мій дивовижний Ігор. Родом із Синяви, старший на неповних 7 років ( Read more... )

Днями мама розповіла, що нарешті зважилася прочитати «Теплі історії до шоколаду». Ця книжка присвячена їй і моєму чоловікові. Мама взяла її з собою в Африку, але чомусь боялася читати. Думаю, я б теж отак довго зважувалася читати книжку, присвячену мені ( Read more... )

От як, усе ж, добре писати казки. Здається, концентрація приємнощів у повітрі тоді різко зростає.


( Read more... )

Позаписую трохи прекрасного провінційного щоденникового. Зараз якось особливо хочеться помічати навіть найменші дрібнички й дякувати за них безперестанку. Це дуже тихе й світле літо, але й воно ж дивовижне літо-to-remember. Про нього хочеться малювати акварельки. Але я, правда, не вмію.
( +++++ )

Не знаю, як називати такі записи. Щоденниковими, літніми, домашніми? Ми говоримо з мамою по скайпу, вона розказує африканські новини й скаржиться, що в Україні, очевидно, все дуже повільно й тихо, бо ми не постачаємо їй гори звітів про події й несподіванки при кожній розмові. Каже, що поки в нас ідуть місяці, в неї ідуть роки :-). А ми повторюємо ( Read more... )

Уранці 10 років тому все було дуже буденно й незрозуміло. Увечері того ж дня стало ще більше незрозуміло, але вже геть небуденно. Уранці 7 років тому ми ще спали в різних будинках, хоч уже цілий день носили одне прізвище. Увечері ми повернулися додому вдвох - у нашу першу знімну квартиру, пошлюбовані, наїджені, веселі й втомлені. Наталували ванну ( Read more... )

Мама пише, що до них угості вранці застрибують мавпи й приповзають змії. Неподалік вештаються бегемоти. А люди ловлять у озері рибу в той спосіб, як колись ловили її апостоли ( Read more... )

Як називає це Оксамитка, радість-у-кожній-миті. Багато різної радості. Цей тиждень особливий і по-своєму непростий. Тиждень постів, очищення (у розмаїтих сенсах), важливих рішень і якоїсь незбагненної свободи. Так легко, добре, свіжо, як тоді, коли розганяєшся на велосипеді й мчиш уперед, розтинаючи густе, тепле і скажено ароматне травнево- ( Read more... )

Я не вмію фотографувати весну: вона вперто не хоче мені позувати й називає мене занудою, коли я надто довго цілюся в щось своїм об'єктивом. Але я продовжую цілитися, бо щоразу з'ясовую щось для себе геть нове; бо місто зараз гарне і ніжне; бо перехожі усміхаються (заради справедливості мушу сказати, що просто перехожі всміхаються одне одному рідше ( Read more... )

Учора мама вилетіла в Кенію, і ми досі чекаємо від неї звісточки "із землі". А тимчасом розважаємо себе красивим весняним життям :-). Італійською кавою в нових італійських філіжанках, шоколадом, читанням на гойдалці й у гамаку... Але найкраще, коли в гості приходять дорогі друзі. І коли поштарка приносить коричневий конверт із листом і листівками ( Read more... )