sweet home Alabama (c)
Я не вмію фотографувати весну: вона вперто не хоче мені позувати й називає мене занудою, коли я надто довго цілюся в щось своїм об'єктивом. Але я продовжую цілитися, бо щоразу з'ясовую щось для себе геть нове; бо місто зараз гарне і ніжне; бо перехожі усміхаються (заради справедливості мушу сказати, що просто перехожі всміхаються одне одному рідше, ніж велосипедисти).
Я ніколи не помічала, що на нашій вулиці так багато дерев, аж поки вони всі - раптом, в одну ніч - не обросли білими хмарами.
А ще моя мама віднедавна стала мешканкою кенійського узбережжя озера Вікторія, і кожна розмова з нею тепер нагадує про те, як нестямно я хочу в мандри. Перманентно. Рахую дні до нашої подорожі в одне з моїх найулюбленіших у цілому світі міст. І вперто продовжую фотографувати збаразьку весну - ту, яку кілька років поспіль проґавлювала за своїми мандрівками.
*
*
*
*
*
*
*
Я ніколи не помічала, що на нашій вулиці так багато дерев, аж поки вони всі - раптом, в одну ніч - не обросли білими хмарами.
А ще моя мама віднедавна стала мешканкою кенійського узбережжя озера Вікторія, і кожна розмова з нею тепер нагадує про те, як нестямно я хочу в мандри. Перманентно. Рахую дні до нашої подорожі в одне з моїх найулюбленіших у цілому світі міст. І вперто продовжую фотографувати збаразьку весну - ту, яку кілька років поспіль проґавлювала за своїми мандрівками.
*
*
*
*
*
*
*