Інколи поміж цієї літньої спеки трапляються прохолодні й дуже вітряні дні. Але Данусиної радості це аж ніяк не затьмарює. Боже, навчи і мене радіти отак безумовно, будь ласка!


( Read more... )

Саме так буде називатися наша осіння книжка про Мишенятко. Це перша моя книжка з підписом "Моїй Данусі". Сподіваюся, не остання ( Read more... )

Учора нашій донечці виповнилося півроку. Мені хотілося написати цей вдячний текст ще вчора, але вчора ми з Данусею пішли до Чарівних Місцин - сусіднього селища чи, радше, передмістя Збаража, де живе спокій, пасуться коні й корови, тече річка й зупиняється час. Дорогою туди навіть машини повзуть, а не їдуть, і пішки йти складно через жахливі ями та ( Read more... )

Світ, у якому ми зараз живемо, змінився настільки, що часом не знаєш, як і куди пристосувати нажите з роками світобачення. Моє маленьке мистецтво розчинятися в радості буденних дрібниць раптом стало некорисним. Бо щоденні новини з довколишнього світу не стають приводом для радості. І щоденна боротьба зараз - берегти серце, аби не зачерствіло, не ( Read more... )

У нинішньому нашому житті зустрічей із тими, хто для нас важливий, поза родинним колом, не так уже й багато. Натомість усі зустрічі, котрі з нами таки трапляються, виявляються дуже особливими. І в цей складний період так невимовно зігрівають і наснажують ( Read more... )

Кожен наш ранок починається, кожен наш вечір завершується молитвою. Про Боже милосердя до нас, до Збаража, до України. А коли я дивлюся на цих двох, молитися хочеться вдвічі ревніше. І водночас саме коло них всередині стає так спокійно й упевнено.

( Read more... )

Учора вранці, коли Дануська почала крутитися, прокидаючись і пробуджуючи нас, Ігор прошепотів: «Вітаю тебе зі святом!» На якусь мить - спросоння ж - я розгубилася. А тоді згадала: нашій сім`ї виповнилося вісім років. Цілісіньких вісім років! Дануська почала жваво потягатися, танцювати, сміятися і аґукати, як завжди вранці, ми цілували її в ручки й ( Read more... )

( Read more... )

Одного дня я розповім цій маленькій дівчинці, що її щастя було надбане дорогою ціною. Що її майбутнє, її безпека, її надія, її душа були виборені на хресті Божим Сином. Я розповім їй, що Ісус Христос прийшов на цю землю як людина, звершив своє служіння в покорі, помер, воскрес і вознісся на Небеса, щоби вона могла отримати прощення гріхів, отримати ( Read more... )

Нашу донечку звуть Богданою не просто так. Відколи я дізналася, що вагітна (і ще до того, як нам сказали, що ми чекаємо дівчинку), в голові крутилося красиве, лаконічне ім’я Дана. Я розповіла чоловікові, він замислився на трішки й відповів, що цю дитину Бог нам дав дивом. І що він хотів би, аби навіть її ім’я розповідало про це. «Богдана», - сказав ( Read more... )