Сонце пекло невкаянно. Шкура на пличох ся спекла у жумарку, смолі текли ріков у ріку (тафтологія, бога му! мусите перебачити) і я си подумав, ож доста того їмання тих нещасних риб і час іти дому.
Пішником через жаливу, корчуля, тирня, якісь гандони під ногами і пласмасову фляшу од пепсіколи я вубіг на путь
(
Read more... )