Трактат за здоровой їдіння а вадь Боґрач!
Але челядники, єдна цімборка із вароша мацкальских карабєлув, надумала си ош треба в сюй жизні шось міняти, і захотіла екзотики. Але м бо так як она є патріотков і з мацкалями говорить сугубо по українськи, екзотика має бити українськов. А де в нас у Україні генератор паради і ікебани? Правильно, у Срібнуй Земли, а вадь у Закарпаттьови.
Вшиткі порядні сувальники ногами знавуть, ож Закарпаття славиться щі од царя Міньки, шо забив останнього мамонта коло Арданова (у других книжках - Перечина), яднов дуже смачнов, параднов і чудеснов стравов - боґрачом.
Пан Фоштер іззів не єден гордув сього чуда, відів як ся варить не єдна цистерна стої магічної субстанції, то й зато знає, шо оно такой ізнутрі.
І нись, мої потята солодинькі, буду вас учити, як зварити боґрач, а не якусь рідиньку хуйню, од якої пече у жалудкові сночі і у гузиці зрана.
Бограч - страва закарпатська, а того і мова рецептури буде така сама, бо кить написати на суахілі, ци на українськуй - вуйде шось рідкой і коричневой, а ниякий не боґрач.
Начнеме з Божов помучов.
Першим ділом треба розуміти, ош боґрач - се мнясо. Много мняса. Дуже много мняса.
Береме 2 кила мняса пацяти із шиї - оби било масноє і мняткоє. Ріжеме го на доста крупні фалатки - 6Х6 цантів і мичеме го у розогрітий на огньови казан. Мушу уповісти ош боґрач не вариться на газовуй плиті у поливаному горцьови. Ниґда! Лем у казанові, лем на огньови! Кить у вас не є казана і не маєте дрив, можете перейти на другу сторінку і почитати за смолі, ласкання із ниґрями і попозерати на образчата мачат.
Но, мнясо у казанові. береме деревляну варіху і мішаєме го помалу, би не пригорало од казанови, а лем ся помалу обжарьовало. Із мняса пре сок і ми це мнясо бовтаєме у ньому. оби не втікав, бо се душа мняса. Сок мало укипів, мало зайшов назад у мнясо і оно помало укрилося золотистов шкурков. Типирь ми го солиме і мичеме туди дві столові ложки парики, сиплеме пувдрога чайних ложок чорного попря, мичиме 18 горошин запашного попря, три листка лавра благородного і кришиме туди чотири великих парадички, з котрих ми зняли шкуру. Дале мішаєме се понаново і мало щи прижарюєме. Коли парадички помнякли докус, заливаєме се вшиткоє 6 літрами води. Закипіло. Лишаєме се булькати на малому огньови, а самі йдеме упити з цімборами по півдеци сливовиці, заспівати "Розмарію", пошупати за гузичку Ганьку, дістати за се по пискові і бити поцільованим тов самов Ганьков, шо дала нам по пискові.
Дале береме 300 грамув копченої солонини (солену ушмарьте бобіям), ріжеме на паралелепіпеди із розмірами гранюв 7х7хтовщина сала у мілимийтрах і тоже шмаряєме го у казан. Древлянов варіхов мішаєме се вшиткой і никаєме шо ся робит із нашими парадичками. А они ся розварили. Значить, вшиткой іде по писанию. Такой дале мичеме у казан три обшкурині середні цибулини. Не ріжеме, а мечеме цілі. Они нам треба для запаха і смачности, але жерти ї нико не буде. Всьо. Щи на 30 мінут ідеме од Гані.
Но, вернулись ме ся. Повтерали писок од сливовиці, закурили цигаретлик і вивалили у казан 300 грамув молодої пасулі. Ліпше брати дрібну і таркасту. Такой наразі нарізаєме дас 700 грамув крумплюв на дрібні кубіки і дві морькви. І тоже на друбні кубіки. Тай мечеме туди ж. Ізась береме деревляну варіху і мішаєме.
Через 40 мінут, коли кромплі ся уварили і начинавут розпадатися на іони (пасуля тоже так має са розпасти), бо з твердого у боґграчові має плавати лем мнясо у густуй поливці (се боґрач екстракласса, сякі роблять лем настоящі мадяри - Лоці Локотош (се ун ня навчив), Фері Бокшан, Йоно Потківано і Фоштер Михайлович), мичиме у казан порізаний на коліщата єдну пекучу поприґу (бажано червену).
А типирь в нас ся начинать заключітєлна фаза. Позор, челядники, би сь ме шось не продримбали, бо уллєме се ушиткой свиням.
Туй у сих ваших інтирнетиках ходять якісь рецепти, де у боґграчові плававуть галушки! Они там можуть плавати, але у нас перебачте не акваріум із разними рибами, жабами і ящурками - у нас серйозной діло. Та й подумайте, які галушки наліпить хлоп? А щи кить ун упив уже три деци сливовиці і дістав по пискові од Гані? Правильно, ниякі. Але, по правді уповісти, без мучного боґрач уходит доста рідкий, а се неканонічно богаму. Того Лоці Локотош одкрив мі тайну, ош ми можеме усипати у казан 150 грамув муки із пшиниці. Але треба файно мішати, би не било сих жебраків, оби ушиткой било гладкоє.
Усипались ме? Мішаєме! Через 20 мінут дрібно нарізану головку часнока і пучок укропа насипаєме у бограч. Закриваєме кришков і через 5 мінут знимаєме з огня.
Дале йдут манипуляції котрі не обовязкові, але мож їх учинити.
1. Унимаєме із огня обвуглену березову палицю і запихаєме ї на три секунди у боґрач - ун запахне димом і смолов, а также угля, шо попаде у казан буде робити як фільтер.
2. Уливаєме 1 децу чистої паленки у казан (Лоці казав, ож се жертва духам мняса, пасулі ай поприги - би ся не учемерити, а й би гузиця не пекла ггг), перемішуєме і закриваєме кришков на 3 мінути.
________________________________
У глибоких глиняних мисочках на столі димиться радустьов і сятом наш боґрач. Пахне свіжий хліб. Погарики блистять на сонцьови, наповнені сливовицьов, а цімборове зачудовано позеравуть на вас як на бога кухні і босоркуна. Ганя обняла вас за талию, поклала свою голову вам на плече і ви розумієте, ож боґрач - се настоящой чудо.
Вшиткі порядні сувальники ногами знавуть, ож Закарпаття славиться щі од царя Міньки, шо забив останнього мамонта коло Арданова (у других книжках - Перечина), яднов дуже смачнов, параднов і чудеснов стравов - боґрачом.
Пан Фоштер іззів не єден гордув сього чуда, відів як ся варить не єдна цистерна стої магічної субстанції, то й зато знає, шо оно такой ізнутрі.
І нись, мої потята солодинькі, буду вас учити, як зварити боґрач, а не якусь рідиньку хуйню, од якої пече у жалудкові сночі і у гузиці зрана.
Бограч - страва закарпатська, а того і мова рецептури буде така сама, бо кить написати на суахілі, ци на українськуй - вуйде шось рідкой і коричневой, а ниякий не боґрач.
Начнеме з Божов помучов.
Першим ділом треба розуміти, ош боґрач - се мнясо. Много мняса. Дуже много мняса.
Береме 2 кила мняса пацяти із шиї - оби било масноє і мняткоє. Ріжеме го на доста крупні фалатки - 6Х6 цантів і мичеме го у розогрітий на огньови казан. Мушу уповісти ош боґрач не вариться на газовуй плиті у поливаному горцьови. Ниґда! Лем у казанові, лем на огньови! Кить у вас не є казана і не маєте дрив, можете перейти на другу сторінку і почитати за смолі, ласкання із ниґрями і попозерати на образчата мачат.
Но, мнясо у казанові. береме деревляну варіху і мішаєме го помалу, би не пригорало од казанови, а лем ся помалу обжарьовало. Із мняса пре сок і ми це мнясо бовтаєме у ньому. оби не втікав, бо се душа мняса. Сок мало укипів, мало зайшов назад у мнясо і оно помало укрилося золотистов шкурков. Типирь ми го солиме і мичеме туди дві столові ложки парики, сиплеме пувдрога чайних ложок чорного попря, мичиме 18 горошин запашного попря, три листка лавра благородного і кришиме туди чотири великих парадички, з котрих ми зняли шкуру. Дале мішаєме се понаново і мало щи прижарюєме. Коли парадички помнякли докус, заливаєме се вшиткоє 6 літрами води. Закипіло. Лишаєме се булькати на малому огньови, а самі йдеме упити з цімборами по півдеци сливовиці, заспівати "Розмарію", пошупати за гузичку Ганьку, дістати за се по пискові і бити поцільованим тов самов Ганьков, шо дала нам по пискові.
Дале береме 300 грамув копченої солонини (солену ушмарьте бобіям), ріжеме на паралелепіпеди із розмірами гранюв 7х7хтовщина сала у мілимийтрах і тоже шмаряєме го у казан. Древлянов варіхов мішаєме се вшиткой і никаєме шо ся робит із нашими парадичками. А они ся розварили. Значить, вшиткой іде по писанию. Такой дале мичеме у казан три обшкурині середні цибулини. Не ріжеме, а мечеме цілі. Они нам треба для запаха і смачности, але жерти ї нико не буде. Всьо. Щи на 30 мінут ідеме од Гані.
Но, вернулись ме ся. Повтерали писок од сливовиці, закурили цигаретлик і вивалили у казан 300 грамув молодої пасулі. Ліпше брати дрібну і таркасту. Такой наразі нарізаєме дас 700 грамув крумплюв на дрібні кубіки і дві морькви. І тоже на друбні кубіки. Тай мечеме туди ж. Ізась береме деревляну варіху і мішаєме.
Через 40 мінут, коли кромплі ся уварили і начинавут розпадатися на іони (пасуля тоже так має са розпасти), бо з твердого у боґграчові має плавати лем мнясо у густуй поливці (се боґрач екстракласса, сякі роблять лем настоящі мадяри - Лоці Локотош (се ун ня навчив), Фері Бокшан, Йоно Потківано і Фоштер Михайлович), мичиме у казан порізаний на коліщата єдну пекучу поприґу (бажано червену).
А типирь в нас ся начинать заключітєлна фаза. Позор, челядники, би сь ме шось не продримбали, бо уллєме се ушиткой свиням.
Туй у сих ваших інтирнетиках ходять якісь рецепти, де у боґграчові плававуть галушки! Они там можуть плавати, але у нас перебачте не акваріум із разними рибами, жабами і ящурками - у нас серйозной діло. Та й подумайте, які галушки наліпить хлоп? А щи кить ун упив уже три деци сливовиці і дістав по пискові од Гані? Правильно, ниякі. Але, по правді уповісти, без мучного боґрач уходит доста рідкий, а се неканонічно богаму. Того Лоці Локотош одкрив мі тайну, ош ми можеме усипати у казан 150 грамув муки із пшиниці. Але треба файно мішати, би не било сих жебраків, оби ушиткой било гладкоє.
Усипались ме? Мішаєме! Через 20 мінут дрібно нарізану головку часнока і пучок укропа насипаєме у бограч. Закриваєме кришков і через 5 мінут знимаєме з огня.
Дале йдут манипуляції котрі не обовязкові, але мож їх учинити.
1. Унимаєме із огня обвуглену березову палицю і запихаєме ї на три секунди у боґрач - ун запахне димом і смолов, а также угля, шо попаде у казан буде робити як фільтер.
2. Уливаєме 1 децу чистої паленки у казан (Лоці казав, ож се жертва духам мняса, пасулі ай поприги - би ся не учемерити, а й би гузиця не пекла ггг), перемішуєме і закриваєме кришков на 3 мінути.
________________________________
У глибоких глиняних мисочках на столі димиться радустьов і сятом наш боґрач. Пахне свіжий хліб. Погарики блистять на сонцьови, наповнені сливовицьов, а цімборове зачудовано позеравуть на вас як на бога кухні і босоркуна. Ганя обняла вас за талию, поклала свою голову вам на плече і ви розумієте, ож боґрач - се настоящой чудо.