Мені подекуди навіть соромно бути такою щасливою. Не моментно не одноразово, а перманентно. З моїм океаном, який забрав собі мене всю. З моїми метеликами, що розлітаються в середині феєрверками. З моїми дзеркалами, з яких на мене дивиться пара по-дитячому сяючих очей. З нашими із тобою історіями, які я не встигаю збирати в абзаци. І все більше
(
Read more... )