Полтава: переломний момент у культурі
Этот пост можно прочитать на русском языке
Вважається, що Полтавська битва і міф, створений навколо неї, є поворотним моментом в історії не тільки східнослов'янського світу, але й усієї Європи. Однак, окрім цього, Полтава є також кульмінаційною точкою процесу глибоких культурних змін, що відбувалися в Україні, та під впливом України, - в Росії, протягом кількох десятиліть.
Якщо уважно придивитись до культурної та літературної еволюції України у XVIII столітті, то можна побачити, що анонімність сусідить із блиском генія, а історичне письменство змішує нові ідеї зі старомодними шаблонами і стереотипами; де польська мова все ще вживається шляхтою і церковниками, але втрачає свою продуктивну, надихаючу функцію; де театр продовжує бути представленим у традиційних схоластичних барокових формах, лише незначною мірою пристосованих до нової суспільної ситуації; де проза і поезія, якими б цікавими вони не були для історії літератури і ментальності, навряд чи представляють сучасну, динамічну систему цінностей і форм.
Творчість Григорія Сковороди, українського філософа, поета, і, за деякими даними, літургійного композитора, поєднує в собі слов'яно-візантійську спадщину та західний раціоналізм. Її можна вважати найбільш зрілим плодом барокової вченості Києво-Могилянської академії. Геній Сковороди спонукав його трансформувати релігійну традицію таким чином, що вона стала першою сучасною філософською системою на слов'янських землях. Він став першим письменником світового рівня на східнослов'янських землях і проклав шлях до появи української романтичної літератури ХІХ століття, зокрема Тараса Шевченка.
Водночас Київ став провідним центром церковної літератури в Російській імперії: богослов'я, патристична традиція, філологічні біблеїстичні дослідження, етична думка та дискусії, спровоковані викликом західного (переважно німецького) раціоналізму, антикатолицька полеміка та проповідництво продовжували процвітати, увібравши в себе методологічні принципи та деякі нові раціоналістичні форми, які наблизили церковну літературу до модерну. Залишаючись центром церковної літератури і церковної традиції, Київ кардинально змінив Московію, перетворивши її на Росію, і водночас став частиною культури Російської імперії.
Вважається, що Полтавська битва і міф, створений навколо неї, є поворотним моментом в історії не тільки східнослов'янського світу, але й усієї Європи. Однак, окрім цього, Полтава є також кульмінаційною точкою процесу глибоких культурних змін, що відбувалися в Україні, та під впливом України, - в Росії, протягом кількох десятиліть.
Якщо уважно придивитись до культурної та літературної еволюції України у XVIII столітті, то можна побачити, що анонімність сусідить із блиском генія, а історичне письменство змішує нові ідеї зі старомодними шаблонами і стереотипами; де польська мова все ще вживається шляхтою і церковниками, але втрачає свою продуктивну, надихаючу функцію; де театр продовжує бути представленим у традиційних схоластичних барокових формах, лише незначною мірою пристосованих до нової суспільної ситуації; де проза і поезія, якими б цікавими вони не були для історії літератури і ментальності, навряд чи представляють сучасну, динамічну систему цінностей і форм.
Творчість Григорія Сковороди, українського філософа, поета, і, за деякими даними, літургійного композитора, поєднує в собі слов'яно-візантійську спадщину та західний раціоналізм. Її можна вважати найбільш зрілим плодом барокової вченості Києво-Могилянської академії. Геній Сковороди спонукав його трансформувати релігійну традицію таким чином, що вона стала першою сучасною філософською системою на слов'янських землях. Він став першим письменником світового рівня на східнослов'янських землях і проклав шлях до появи української романтичної літератури ХІХ століття, зокрема Тараса Шевченка.
Водночас Київ став провідним центром церковної літератури в Російській імперії: богослов'я, патристична традиція, філологічні біблеїстичні дослідження, етична думка та дискусії, спровоковані викликом західного (переважно німецького) раціоналізму, антикатолицька полеміка та проповідництво продовжували процвітати, увібравши в себе методологічні принципи та деякі нові раціоналістичні форми, які наблизили церковну літературу до модерну. Залишаючись центром церковної літератури і церковної традиції, Київ кардинально змінив Московію, перетворивши її на Росію, і водночас став частиною культури Російської імперії.