Від божевілля рятує лише те, що дах мій і так давно поїхав. Добре, що люди, які мене оточують, переважно думають, що я така хвацька, весела й дотепна через те, що мені справді так весело.
Моя пропажа сьогодні замаячив у соцмережах. Написала. Прочитав, не відповів. Хоч так. На Грушевського не поїхала. Дивлюся трансляцію. Неспокійно і в областях. Незрозуміло, як далі.
Коли ж іще побачиш стільки азарту. У людей робота горить у руках (у прямому й переносному сенсі). Береш лопату чи ломаку. Довбаєш сніг. Згрібаєш. Складаєш у мішки. Хвацько, з веселими жартами. Ніч. Холод. Світло. Тепло. Жодного комунальника. Проте біля філармонії вичищено до бруківки. Йду до підземного переходу й прибираю там кучугури снігу зі
( Read more... )
Знаючи багато новин і деталей, навіть не буду писати про якісь приколи чи недолуго-кумедні випадки. Нині день перепочинку і теплого молока. Думала, що з піднесенням і полегшенням напишу про завершення проекту, заради якого і вийшла сьогодні на роботу попри втому. Однак тепер - просто констатую. Відпочиваю. Завтра цікаво має бути.
Доки у повітрі витають тривожні настрої щодо майбутньої ночі, маю якісь хвилинки для зосередження. Січень - традиційно святковий місяць, особливий, ще й днів народжень друзів та знайомих цього місяця - рясно. ( ... )