Нічні заметілі
Коли ж іще побачиш стільки азарту. У людей робота горить у руках (у прямому й переносному сенсі). Береш лопату чи ломаку. Довбаєш сніг. Згрібаєш. Складаєш у мішки. Хвацько, з веселими жартами. Ніч. Холод. Світло. Тепло. Жодного комунальника. Проте біля філармонії вичищено до бруківки. Йду до підземного переходу й прибираю там кучугури снігу зі сходів.
Скажіть ще, що ці люди не люблять Київ.
Справжній настрій намагаєшся не показувати, але це не завжди виходить. Біль проривається назовні. Тоді приходить злість, що додає сили, і знову "кидаєшся" на сніг. Подарунок на день народження не подарований. Зв'язок втрачений. Цієї ж ночі дізнаєшся, що він справді зараз не контактує ні з ким, до нього не додзвонитися. Відомо, що живий, але поранений (як, чим - допитатися у його побратимів не вдається). На страх чи паніку давно не здатна. Хай лише з ним усе буде добре.
Відпочиваю вдома.
Скажіть ще, що ці люди не люблять Київ.
Справжній настрій намагаєшся не показувати, але це не завжди виходить. Біль проривається назовні. Тоді приходить злість, що додає сили, і знову "кидаєшся" на сніг. Подарунок на день народження не подарований. Зв'язок втрачений. Цієї ж ночі дізнаєшся, що він справді зараз не контактує ні з ким, до нього не додзвонитися. Відомо, що живий, але поранений (як, чим - допитатися у його побратимів не вдається). На страх чи паніку давно не здатна. Хай лише з ним усе буде добре.
Відпочиваю вдома.