Країна за один день: сільська Латвія, сурові далекобійники та незапланований приїзд до Таллінну: vladbespalov

vladbespalov

Країна за один день: сільська Латвія, сурові далекобійники та незапланований приїзд до Таллінну

Nov 22, 2013 16:22

Наступного ранку, після вечора, коли я приїхав до Риги, я одразу ж покинув латвійську столицю і поїхав до Естонії.

Але про все по порядку. З вікна квартири Артурса відкривався вид на типовий спальний район та школу, яку утеплювали. Саме тут підробляв 14-річний брат мого друга - допомагав ремонтникам.

1.

«Думка» місцевих

2.

Майже Донецьк. Тільки-но розклад на зупинках

3.

Під час їзди у тролейбусі розглядав фасади ризьких будов. Вони підтверджували статус найбільшого міста Балтії, де живе майже мільйон людей.

Click to view

На виїзді з міста я помітив жінку з дитиною, які стопили машину! Виявилося, що вони їхали неподалік, я запропонував їм гроші, аби сіли на автобус. Дівчина відмовилася. За пару хвилин їм зупинила жінка.

4.

Мені зупинив молодий латиш, правда їхав він не прямо у естонське Пярну, а у містечко Вальмієра. Я погодився зробити крюк і заїхати туди, де я ще не був.

5.

Водій був студентом. Казав, що на вибори не ходив та політикою не цікавився. Одначе на референдумі, коли у Латвії повстале питання про другу державну мову російську він пішов і проголосував проти.

Хлопець розказав, що стипендія у тутешніх вузах близько 50 латів (700 гривен). Проте, на відміну від України, її не дають кожному підряд - відбір набагато жорсткіший.

За вікном пролітали пейзажі сільської Латвії

6-7.

Мене довезли за містечко Вальмієра, де стопив не тільки я.

8-9.

У цих сільських районах зупиняли краще, ніж у містах, а люди - були відкритими. Син цього дядьки щойно закінчив навчання і не міг знайти роботу у Латвії

10.

Телки
11.

Затишне село

12.

Далі я змінив ще дві машини. Першим мене підвіз водій Карлсон, а потім підібрала жіночка, яка говорила зі смішним акцентом російською.

Вона розповідала, що якось їхала з донькою, заднє сидіння було забито картоплею. Лив дощ. Вони зупинились мужику, який голосував на дорозі. Той був п’яний, мама з донькою сказали попутнику, що у них немає місця. Одначе той вже був на горі з картоплею. Так його веселого і довезли.

Далі мене довезли до такої «дупи», де ніхто не підбирав. І зрозуміло чому, такі види не справляють позитивне враження.

13.

На щастя, на зупинці був розклад і я дочекався на автобус. Цікаво, що прибув він вчасно не дивлячись на те, що у салоні окрім мене нікого не було (!).

14.

Я доїхав до прикордонного містечка Айнажі - Естонія починалася за кілька кілометрів звідси.

15.

Було вже за 5-ту вечора, а мені лишався ще великий шматок. Я навіть подумував вертатися до Риги. З Айнажі я пішки почимчикував до кордону

16-17.

Я помітив «Ланос» із запорізькими номерами помахав водію та пасажирам. Це підбадьорило.
За пару хвилин Латвія, вже була за спиною. Я увійшов, у прямому сенсі, до Естонії.

18.

Можна помітити, як латиська мова все таки ближче до слов’янських, ніж фіно-угорська мова Естонії. Щось типу «Без рубежів».

19.

На кордоні я почав запитуватися у водіїв, хто їде до Пярну. Машини то були забиті, то народ просто не хотів підбирати незнайомців. На стоянці фур я помітив вантажівку з українськими номерами, проте, вона їхала у протилежному напрямку.

Поруч була активна група далекобійників з Польщі. Я спитав у них моєю ламаною польською чи вони не їдуть до Пярну. Один з трьох, вказав на свого колегу, мовляв він тебе підвезе. Той трохи пом’явся і сказав, щоб я ліз у кабіну.

Естонія зустріла бездоганними та акуратними дорогами. Різниця з латиськими була відчутна

20-21.

Взагалі вся траса від кордону до Пярну перетворилася на один суцільний буд майданчик. Дивіться, що окремо виділили доріжку для велосипедистів.

22.

Польські далекобійники весь час розмовляли по рації та травили вульгарні жарти

Click to view

Ми під’їжджали до Пярну. Водій Крістіан їхав аж у порт Таллінну і тому я вирішив забити на те Пярну і їхати одразу до столиці, адже час піджимав. Небо потроху ясніло, як ми рухалися на північ

23.

Трошки менше ніж за 3 години ми проїхали всю Естонію з півдня на північ та в’їхали до Таллінну.

Click to view

У порту я попрощався з далекобійником. Я побіг на заправку, де вперше побачив естонок. Їх зовнішність відрізнялася від латишок чи литовок. Вони були більш схожі на західноєвропейок. Взагалі з балтійських країн саме естонки мені сподобалися найбільше. Я ще викладу їхні фото.

У Таллінні я знайшов інтернет-клуб, де за 1 євро, а саме ця валюта у Естонії з 2011 року (перша з країн колишнього СРСР), отримав 15 хв всесвітньої павутини. Співробітниця клубу говорила російською. Швиденько знайшов хостел прямо у центр - за 2 ночі у кімнаті на 8 осіб заплатив лише 24 євро.

Перше враження у Таллінні, коли я побачив ці всі ділові висотки. Чи то правда, що тут живе лише 400 тисяч, на населення всієї країни не дотягує і до 2 мільйонів?

24-25.

У наступній публікації ми з Вами прогуляємося середньовічним Таллінном!

P.S
За день проїхав близько 400 кілометрів

Латвія, Євросоюз, Рига, подорожі, автостоп