На задвірках Євросоюзу №4. Литва: Нетуристичний Вільнюс, скляні хмарочоси та колючий дріт біля Сейму
Ранок першого дня у Литві зустрів хмарою погодою за дощем за вікном. В той час, як у рідному Донецьку була неймовірна спека, у Вільнюсі вийти на вулицю без светра та парасолі уявлялося неможливим. Я прокинувся годині о 9-й. Мої друзі на той час вже пішли на роботу. Сімонас працював інженером-будівельником та заробляв близько 800 євро на місяць, а Крістіна працювала з людьми - приймала скарги від покупців у супермаркеті. Отримувала за це 400 євро.
Цього їм на двох, гадаю вистачало, за оренду невеличкої 2-кімнатної квартири вони віддавали 300 євро (200 євро хазяйці та 100 євро йшло на комуналку).
1-3.
Поки на вулиці падав міцний дощ я поснідав та порився в Інтернеті. Близько пів на дванадцяту вирішив йти на екскурсію. Зупинився на пішому варіанті - на своїх двох пройшов до центру кілометрів із 7.
Під’їзд. Раніше ця будівля була гуртожитком
4.
Приватні будиночки
5.
Дитячий садок після реконструкції мав колір від якого виїдалися очі
6.
Житлові будинки теж ремонтують. Якщо в Україні кожен сам окремо утеплює та приводить до ладу фасад, то тут - модернізують одразу все.
7-8.
Дощ продовжував крапати. Така погода якраз була у тон до знімків нижче
9-11.
На вулицях Вільнюсу майже не помітно радянських чи російських авто. У самій Литві 5 авторинків вживаних машин з Європи. Одначе техніка, яка лишилася стала справжнім раритетом
12.
Контейнери для роздільного збору сміття. У Донецьку були подібні, але фірма, яка цим займалася більше нема. Людям роз’яснювали, що куди треба викидати. Але все марно. Навіть пірамідки для ПЕТ-пляшок зникли!
13.
На трансформаторній будці - баскетбольне кільце. Серед литовців це найпопулярніший спорт. Його тут поважають більше за футбол. У спорт-барах та на площах дивляться тільки баскетбол.
14.
Ось і перша церква на моєму шляху. Литовці - католики.
15.
Кольорова жіночка продавала щось
16.
Всередині храм вразив білизною. Як я зрозумів це особливість саме литовських католицьких храмів, адже тут є ще польські
17.
До центру, судячи із вуличного вказівника, залишилося 5 кілометрів. Схоже, я поспішив кажучи про те, що радянських авто тут майже не лишилося.
18.
«Говори польською - ти поляк!». Такими стікерами та їм подібними заклеєна добра половина Вільнюсу. Приблизно 19% населення міста - поляки. Польську мову на вулиці можна часто почути, хоча, не так часто як російську (росіян у місті менше - 15%). Цікаво, що польської Вільнюс буде Вільно.
19.
А ось «утиски» російської мови.
20-21.
Щоб на переходах даремно не блимали світлофори встановили пристрій. Зелене світло загоряється лише «на вимогу»
22.
Естетична зупинка зі розкладом руху транспорту та урною
23.
Нова архітектура
24.
Поруч - відголоски минулого. Раніше у цій здоровенній будівлі була концертна зала. Моя знайома 25-річня Агне згадувала, яке враження вона справила на неї, коли ходила сюди у дитинстві з мамою. Зараз тут занепад, стіни обмалювали графіті, ніхто не дбає за прилеглою територією.
25-26.
Нарешті показався центр міста. Поки - діловий. У Вільнюсі проживає близько 600 тисяч жителів, це друге місто Прибалтики за населенням після Риги.
27.
Набережну річки Няріс (Вілія) прикрашає напис з квітів «Аš tave myliu» Читається як «Аш таве милю» що означає «Я тебе кохаю». Цікаво, «Аш» подібне до застарілого слов’янського «Аз», як у фільмі «Иван Васильевич меняет профессию» цитата «Аз есмь царь!».
28.
На другому березі своєрідна перекличка. «Ir аš tave» - «І я тебе»
29.
Ці пам’ятники на мості хотіли демонтувати. Але частина людей була проти і їх залишили як спогади про життя в радянській Литовській республіці.
30.
Оплата за паркування - через автомат. Вартість 3 літи (9 гривен) у старому місті, в інших районах від 1 (3 гривні) до 2 літ (6 гривен) за годину.
31.
В один з моментів я забіг до супермаркету «ІКІ» - купив булочку та щось попити. Ціни, як виявилося, вище українських на 20-30%. Думаючи у магазині про різне, я так занурився у свої думки, що забув покласти назад кошик і втямив це лише пройшовши добрих 100 метрів від супермаркету!
І це при тому, що на ньому була якась штукенція, яка чомусь не запищала на виході.
- Извините, я задумался и забыл назад поставить! - пояснив я продавчині, повертаючи кошик. У відповідь спокійна дівчина лише усміхнулася.
32.
Хвилин за 15 я вже стояв на білому мості дійшовши до першого пункту призначення - району хмарочосів
33.
Всі нові будівлі звели в одному місці - панорама виходила пречудова!
34.
Побачивши вивіску «SwedBank» я вирішив розміняти гроші. Без паспорту в мене купили 50 євро, взявши при цьому комісію у 3 літи (9 гривен). За кожну операцію з обміну беруть ті 3 літи. Так що вигідніше міняйте більш-менш велику суму одразу, а не дрібними.
35-36.
Хмарочоси ближче
37-40.
Торговельний центр «Європа». Ззовні та зсередини
41-42.
Імені люки
43.
Вільнюс - місто контрастів. Капіталістичні хмарочоси, старі радянські коробки та калюжі
44-46.
А це вже Вільнюська опера
47.
Входжу до старого міста. Центральний проспект Гедимінаса, саме на ній знаходиться парламент, будинок уряду та головний банк країни.
Гедимін - князь Литви, який у XIV сторіччі розширив кордони держави від Балтійського до Чорного морів
48.
На головній вулиці міста є багато скверів. Водному з таких на дерево одягли светр. Мабуть, щоб не змерзло від холодного прибалтійського літа
49.
Слово «Кава» литовською буде так само. Схожі слова також «dėkui» - «дєкуі», «agurkas» - «огірок», «servetėlė» - «серветка». Думаю цей список можна розширити, пожив у Литві.
50.
У Литві велосипед - дуже популярний вид транспорту. Дійсно. Якщо у Білорусі це виглядає показушним, то тут народ активно колесить по місту. Є навіть гламурні лайби
51-53.
Проспект Гедимінаса закінчується на Соборній площі, де знаходиться один з 5 туристичних центрів http://www.vilnius-tourism.lt/ru/vtic/. Тут можна безкоштовно взяти мапу міста, купити сувеніри, поштівки та безкоштовно отримати інформацію про туристичні пам’ятки та переміщення по місту. Говорять російською, англійською. Дуже зручно! Раджу.
54.
Можна взяти автобусний тур по місту. До речі, у Харкові бачив подібне - на залізничному вокзалі стоїть автобус «Богдан», де за 10-ку пропонують оглянути Першу столицю України.
55.
Нажаль погода не дозволяла у той день сфотографувати головний католицький храм Литви - собор Святого Станіслава та Владислава. Тому доведеться задовольнятися знімками з середині. Вхід - безкоштовний. Додам, щоб знімати у середині не треба «благословення батюшки» як це часто буває у храмах Московського Патріархату.
До речі, разом із Польщею та Мальтою вважаються одними із віруючих країн Європи.
56-58.
Повертаюсь на проспект Гедимінаса
59-60.
Проспект у деталях
61-62.
Подібні будівлі спотворюють вигляд міста.
63.
Дощ весь час то йшов, то припинявся.
64-65.
Вирваний з фасаду «серп та молот»
66.
У цій будівлі раніше було КДБ. Імена закатованих чекістами та нацистами
67.
Цей будинок нагадав Польщу
68.
А цей - Львів
69.
Таксофон навпроти будівлі парламенту. Цікаво, що всі іменники литовською чоловічого роду мають закінчення на “-as”.
70.
Непоказана типова радянська будівля 1950 року - це і є сейм Литви, до якого обирається 141 депутат. Сюди організовують екскурсії. Деталі тут >>>. Я з цим протупив
71.
На майданчику перед парламентом я запитав у білявої жіночки, яка йшла від виходу з будівлі парламенту, що то за дивна експозиція прямо у дворі Сейму.
- Ах, Вы из Украины! Мы любим Украину. Жалко Вашу Тимошенко, - сказала вона мені. Це була перша литовка, яка відреагувала на українського гостя. Всі інші без особливого ентузіазму та цікавості відповідали. Такого не уявляю собі у Грузії чи Вірменії! Де потік питань від місцевих у твій бік летить одне з одним.
Напевно, як казала моя колишня дівчина, це прояв «Северного типа».
До речі, у Литві ситуація все більше наближається до Скандинавії з її «гендерною рівністю». Судіть самі - спікер парламенту та Президент країни жінки.
Бетоні блоки, написи на стіні та колючий дріт нагадують про події початку 90-х років коли Литва здобула незалежність.
72-74.
На цьому мої самостійна прогулянка скінчилася. Рівно о 5-й у сквері на мене чекав Сімонас. Гравій замість тротуарної плитки - земля може дихати і так ближче до природи.
75.
Після зустрічі із другом ми зустріли Крістіну та всі разом на машині повернулися додому. Перед будинком стояли дві машини з російськими номерами. Правильно, знову позашляховики. Росіяни не литовці - на бензині заощаджувати не будуть.
76.
Власне двір - асфальту немає
77.
У їхньому будинки я попросив Крістіну зняти мене на колоритній кухні колишнього гуртожитку, а нині - повноцінного житлового будинку. Вона погодилася, але не з першого разу. Зараз тут вже ніхто не готує - в кожного є власна кухня
78.
Поки дівчина готувала вечерю, ми з Сімонасом «зібрали» колекцію литовських літів. Купюри у 1 та 2 літи вже немає - їх кілька років тому замінили монетами. Пілоти на 10-ти литовій банкноті нагадали моїм друзям нацистів
79.
Після смачної вечері - Крістіна нагадувала нас смаженою куркою та рисом пара зголосилася показати мені вечірнє місто.
- Ми самі тут не багато що знаємо, сам розумієш, але спробуємо, - заявив Сімас.
Першою точкою став пагорб трьох хрестів.
80.
Звідси відкривався пречудовий вид на місто!
81-84.
Прохід у той час, як ми сюди прийшли був закритий і нам пропонували прийти завтра та скористуватися фунікулером. Але наша трійця просто пролізла крізь діри у паркані - так само як і місцеві.
85-86.
Спустившись до низу ми прогулялися трошки по старому Вільнюсу. З вікна одного з будинків за перехожими уважно спостерігав білосніжний пес. Ці фоти зроблені з перервою у 7 хвилин. Комусь ще треба доводити, що думки матеріалізуються?
87-88.
У цей вечірній час почали загорятися перші ліхтарі. На годиннику була вже майже 10-та вечора, а сонце ще остаточно не сіло. Кажуть, у червні-липні тут взагалі майже цілу добу світло!
Ратушна площа
89-90.
До речі, мер Вільнюсу Артурас Зуокас має неформальні ідеї як вирішити проблеми у місті. У 2011 році він сів на транспортер та роздавив авто, яке було неправильно припарковано.
Click to viewГотель «Асторія» на тому самому майдані
91.
Філармонія
92.
В цілому історичний центр дуже нагадав Чехію в мініатюрі. Литва Європа, як-не-як.
І наостанок - центральний проспект ввечері
93.
На цьому я з Вашого дозволу закінчу віртуальну мандрівку по Вільнюсу за 7 серпня.
У наступній публікації мова піде про «русского Пататуя», Ужупіс ду, ми також подивимося на місто з висоти 330 метрів та завітаємо до нового житлового району «Пілайте».
Повертайтесь, читайте та діліться враженнями / критикою у коментарях.
З питань співпраці, реклами чи зауважень
пишіть: bespalov_vlad@i.ua
дзвоніть: +38 098-725-04-69
Я рекомендую: Турагенція «Діон».
Буду радий за виправлення помилок, адже текст писав без сторонньої вичитки.
Попередні публікації із цієї поїздки:
«Прибалтійське тріо». №1 Стародавній Чернігів, босий козак та гарячі дівчата
«Прибалтійське тріо». №2 Масштабна розбудова Мінська, друг Василь та борщ по-білоруськи
«Прибалтійське тріо». №3 Білоруські квартири, грандіозна «Мінськ Арена» та приїзд до Литви
Матеріали по темі:
Ділюся досвідом: Як за 300 гривень доїхати з Донецька до Вільнюса
Перевірено на собі: Як я відкривав шенгенську візу до Литви